Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла

/930/ Від Амфітріти й землі Потрясателя, бога грімкого,
Дужий зродився Трітон, що в синіх моря глибинах
При своїй матері любій і батькові-владарі в домі
Злотім живе, грізний бог. Арею ж, який пробиває
Списом ворожі щити, двох синів Кітерея зродила:
Острах і Жах[93]; вони щільні ряди ворогів розсівають
В битві кривавій, де першим — Арей, що міста здобуває,
Й доньку, Гармонію, — Кадм гордовитий її за жону взяв.

Майя, Атланта дочка, зійшовши на ложе священне
Зевса — Гермеса зродила йому, посланця безсмертних,
/940/ Кадмова ж донька, Семела, в любові із ним поєднавшись,
Сина зродила йому, Діоніса, що радість дарує,
Смертна — безсмертного; нині ж — обоє вони невмирущі.

Славну Геракла міць — на світ породила Алкмена
Після обіймів палких із Зевсом, що хмари збирає.

Славний кульгавець Гефесг із-поміж Харит наймолодшу
Взяв за дружину собі — квітучої вроди Аглаю.

Злотоволосий бог Діоніс — обрав Аріадну
Ясноволосу, Мíноса доньку, вроду квітучу, —
Зевс їй безсмертя подарував і молодість вічну.

/950/ Гебу — Алкмени син, міць Геракла, обрав струнконогу
Після преславних звитяг — своїх трудів стогінливих,
Зевса великого доньку і Гери у злотих сандалях, —
І на Олімпі, що снігом укритий, живе тепер з нею,
Щасний, бо серед богів на діла великі спромігся, —
От і живе без турбот і без старості дні нескінченні.

Гелію, Сонцю невтомному, Океаніда славетна,
Донька Персея, Кірку і владаря зродила, Еета,
А волóдар Еет, син промінного Гелія, Сонця,
З волі богів — дочку кругойдучого Океана
/960/ Прекраснолицю Ідíю узяв собі за дружину.
Ця — дочку народила йому, струнконогу Медею,
Бо ж і вона піддалася жазі — золотій Афродіті.

Нині вам радості зичу[94] — усім, хто живе на Олімпі,
І островам, суходолам, й солоному морю між ними.

Нині вславляйте, солодкомовні Музи з Олімпу,
Доньки Зевса-егідодержця рід весь богинь тих,
Що з умирущими пристрасть свою поділивши мужами,
Богоподібних дітей, невмируще зродили потомство.

Плутоса[95] славна поміж богинь народила Деметра,
/970/ Що у любовній жазі із Ясоном зійшовшись на ложі
На перелозі, зоранім тричі, де Крит урожайний, —
Доброго бога, який суходолами й морем широким
Бродить; кого б не зустрів, хто б до рук йому не потрапив, —
Робить багатим того — примножує добра всілякі.

А золотої донька Афродіти[96], Гармонія ніжна,
Кадмові милу Іно, і Семелу й Агаву зродила,
І Автоною, яку Арістей взяв буйноволосий,
І Полідору — у Фівах, стіною оточених гарно.

А Океана дочка — Хрисаорові, сильному духом,
/980/ З ним поєднавшись із волі богині, що золотом сяє,
Калліроя, на світ привела моцаря Геріона[97] —
Сила Геракла вклала й його, найдужчого з люду,
Через повільні корови, ген-ген в острівній Ерітії.

Еос Тіфонові володаря ефіопів зродила[98] —
Мемнона міднооружного, й владного Ематіона.
А красуневі Кефалу — вона Фаетона зродила,
Світлого, дужого, до Олімпійців подібного мужа.
Він, ще веселе хлоп’я, був у цвіті дитинного віку,
Ніжному цвіті, а вже Афродіта усміхолюбна
/990/ Раптом забрала його у свої хороми священні,
Де — й за сторожа він, нічне божество, у богині.

Доньку ж Еета, волóдаря, Зевсового вихованка,
З волі безсмертних богів син Есона викрав у батька,
По стогінливих трудах багатьох, до яких його змусив
Пелій, пихатий владáр, зухвалець, що зневажає
Волю богів і на будь-який злочин іде без вагання.
Тож, натрудившись, Есона[99] син прибув до Іолку
Бистрим судном[100], а з ним діва промінноока,
Що за жону собі взяв, розквітлу пишно при ньому.
/1000/ Оволодів нею пастир мужів, Ясон, — і Медея
Сина зродила йому. Син Філіри, Хірон[101], його в горах
Виховав. Так і збулось, що Зевс великий намислив.
З дочок Нерея, старця морського, богиня Псамата
Фока на світ привела, з Еаком зійшовшись, з веління
Золотом сяючої Афродіти. Тетіду ж Пелей взяв
Сріблястоногу, й сина вона народила, Ахілла,
Що прориває ряди списоборців, серце левине.
А Кітерея, в чудовім вінку, з Анхісом-героєм,
Після обіймів палких на яристих, лісом порослих
/1010/ Іди верхів’ях славного сина зродила — Енея.

93

Острах і Жах — Deimos і Phobos, сини Арея, втілення страху.

94

…радості зичу… — див. прим. до Т. 104, с. 39.

95

Плутос — бог достатку, опікун урожаю хлібних злаків.

96

…золотої… Афродіти… — цей гомерівський епітет богині любові пізніші поети полюбляли використовувати у прямому значенні цього слова, як, скажімо, в Антіпатра Тессалоніцького (І ст. н. е.): «Все у Гомера — блиск, але те, що богиню Кіпріду / він золотою назвав — блиск то неабиякий: / З грішми прийшов ти — раді тобі: ні сторож не спинить, / ані на прив’язі пес, що на порозі лежить. / Ну а без грошей — Кербер зустріне. О, грошолюби! / Скільки-то горя-журби бідним ви завдаєте!»

97

…моцаря Геріона… — див. Т. 278 наст., с. 46.

98

…ефіопів зродила… — досл. засмаглолицих (Aithiopes); міфічний народ, яким правили Еос, її син Мемнон та Ематіон, син Тіфона та Еос; загалом — темношкірі.

99

Есона син — Ясон.

100

Бистрим судном… — мова про «Арго» (грец. argo — бистра, хижа), корабель Аргонавтів, що на чолі з Ясоном попливли у Колхіду за золотим руном.

101

Хірон — «найсправедливіший з усіх Кентаврів» (Гомер); був учителем і приятелем багатьох героїв.