З бочки, спочатку чи під кінець, черпай собі сміло,
А посередині — в міру: при дні — то погана ощада[161].
/370/ Визначив другові гідну заплату — слова дотримай.
З братом, хай жартома, полагоджуй справу при свідках.
Надмір довіри, чи недовіри, — вкрай небезпечні.
Жінка, крутійка якась, хай ума тобі не потьмарить:
Солодко мовить вона, а в комору — оком сягає.
Жіночці віру хто йме, такий — крадієві йме віру.
Матимеш одинака — прогодуєш батьківську хату,
Так і майна у господі твоїй поступово прибуде.
Й він старим хай умре, одного залишивши сина.
Зевсові ж і багатьох у сім’ї збагатити неважко.
/380/ Що більше праці вкладеш, то більше буде доходу.
Тож, коли серце у грудях твоє багатства жадає, —
Гайда до праці, й роботи усі завершуй по черзі!
Щойно Плеяди[162], доньки Атланта, з’являться в небі —
Жнива розпочинай, а заходять — берися до плуга.
Сорок ночей і сорок днів — вони всі мов у схові,
А закруглиться рік — і знову доньки Атланта
Замерехтять, коли час наспів залізо гострити[163].
Ось — закон для рівних полів, для тих, хто край моря
Має житло, й для тих, хто живе у глибоких долинах
/390/ Одаль од моря хвилястого й тучний ґрунт обробляє.
Сіяти — голим виходь, за чепіги — голим берися,
Голим — жнивуй, коли саме в час упорати хочеш
Хлібні Деметри діла, щоб усе тобі в пору належну
В полі росло, й не мусив ти жебрати у переджнив’я
Десь по чужих домах і з нічим до хати вертатись.
От ти й до мене прийшов. Та не дам і я анічого
І не відміряю: ділом займись, з умом живи, Персе!
Працю, всілякі труди боги назначили людям,
Щоб із жоною та дробом своїм і з болем у серці
/400/ Ти не ходив жебраком по сусідах; та що їм до тебе?
Два, а чи три рази щось подадуть, а там, надокучиш, —
Підеш з нічим: хоч як би просив їх — не допоможе,
Марно потратиш слова. Краще думай, поки не пізно,
Як оплатити борги й від голоду порятуватись.
Спершу і дім, і жінка потрібні, й віл, щоб орати;
Найманка ще, окрім жінки, щоб за волами ходила.
Все, чим працює рільник, — аби було наготові,
Щоб не ходив позичать: відмовлять — що тоді вдієш?
Часу й пори не проґав, а проґавиш — діло не піде.
/410/ І відкладати не вчись — на завтра, на післязавтра:
Хто працювати ліниться, хто все відкладає, у того
Буде й комора пуста; дбання примножує статки.
Хто зволікає, той з бідами вік змагатися буде.
А коли сонця проміння палке свою міць угамує,
Спеки пітливі минуть і дощами осінніми землю
Зевс усесильний поллє — переміниться тіло людини,
Стане жвавішим воно. Тоді Сіріус[164], що понад нами,
Людом вмирущим, упродовж дня зоріє у небі,
Щоразу більшу ночі частину — собі забирає.
/420/ Лісу, що йде під топір, черв’як не так тоді шкодить;
Дерево сипле свій лист і парості вже не пускає.
Впору тоді виробляти із дерева речі потрібні:
Ступку завбільш три стопи, товкач іще на три лікті,
Вісь на сім стіп: така — найпридатніша, а як на вісім,
То з того кусня й на палицю стане, матимеш з неї —
Ще й до коліс на десять долонь — косяк на три п’яді.
Є деревини кривої чимало; рубай для гряділя,
Де лиш надибаєш, чи на галяві, чи десь у горах:
Саме із дуба гряділь для орання волами найкращий.
/430/ От як Афіни слуга[165] приладнає його до розсохи
Й міцно кілками до дишля приб’є, тоді ти для себе
Зладь не один лиш, а два плуги, щоб були наготові:
З цільного кусня, а ще один — складений: так воно краще.
Бо як зламаєш один — тягти волам даси другий.
Дишель із лавра чи з в’яза роби: черв’як їх не точить.
З дуба — розсоху, із падуба — скріпу. Волів купувати
Дев’ятилітніх раджу тобі, що дійшли уже сили,
Й то чималої, — саме пора ними поле орати:
Битись не стануть на борозні, не ламатимуть плуга,
/440/ От і робота йтиме тобі впродовж дня без перерви.
Сорокалітній міцний чоловік хай за ними ступає,
Хліба чотири шматки, поділені навпіл, споживши,
Пильним хай буде у праці своїй і плуг веде рівно.
За товариством хай не позиркує, весь нехай буде
В ділі. А буде — то краще й юнак ріллі не засіє
Так, щоб удруге не довелось її засівати.
Бо молодому — тільки дружки в голові та на оці.
вернуться
161
…
вернуться
162
Плеяди — сім дочок Атланта і Плейони, які, за легендою, стали семизір’ям на небі. Українські народні назви — Стожари, Волосожари, Квочка.
вернуться
164
Сіріус — з появою Сіріуса, що у сузір’ї Великого Пса, всередині літа, наставали особливо спекотливі дні.