– Гаразд, міс Крекенторп. Я простежу, щоб кімнати приготували.
– Вони приїдуть вранці, перед ланчем. – Вона завагалася. – Думаю, вони будуть голодні.
– Звичайно, будуть, – погодилася Люсі. – Може, зготувати їм ростбіф, як ви гадаєте? І пиріг із патокою?
– Александер дуже любить пиріг із патокою.
Двоє хлопців приїхали наступного ранку. Обидва мали гладенько зачесане волосся, підозріло янгольські обличчя й досконалі манери. Александер Істлі мав русяве волосся й сині очі. Стодарт-Вест був темноволосий і в окулярах.
Під час ланчу вони поважно розмовляли про події в спортивному світі, обговорювали найновіші науково-фантастичні романи на космічні теми. У ці хвилини вони були схожі на старих професорів, що втяглися в дискусію про знаряддя палеоліту. Поруч із ними Люсі почувалася зовсім юною.
Ростбіф зник за мить, а від пирога з патокою не залишилося жодної крихти.
Містер Крекенторп пробурчав:
– Так ви все з’їсте в моєму домі, і мені доведеться голодувати.
Александер докірливо подивився на нього своїми синіми очима.
– Якщо ти, діду, не можеш дозволити нам м’ясо, то ми готові їсти хліб із сиром.
– Не можу дозволити? Я можу його дозволити. Але не люблю марнотратства.
– Ми нічого не змарнотратили, сер, – сказав Стодарт-Вест, дивлячись на тарілку перед собою, яка була очевидним підтвердженням його слів.
– Ви, хлопці, з’їдаєте кожен удвічі більше, аніж я.
– Ми в такому віці, коли в нас формуються тіла, – пояснив йому Александер. – Ми потребуємо багато білків.
Старий щось пробурчав у відповідь.
Коли обидва хлопці відійшли від столу, Люсі почула, як Александер вибачливо сказав своєму другові:
– Не звертай уваги на мого діда. Він дотримується дієти чи чогось подібного, і це іноді робить його досить химерним. До того ж він неймовірно скупий. Я думаю, це в нього якийсь комплекс абощо.
Стодарт-Вест відповів тоном розуміння:
– Я маю тітку, яку переслідує думка, що вона стає банкрутом. А насправді в неї купа грошей. Це така патологія, сказав лікар. Ти маєш футбольного м’яча, Алексе?
Прибравши зі столу й вимивши посуд після ланчу, Люсі вийшла з дому. Вона чула крики хлопців на далекій відстані, на моріжку. Вона пішла в протилежному напрямку, по головній під’їзній дорозі й наблизилася до того місця, де росли густі хащі рододендронових кущів. Вона почала оглядати їх дуже ретельно, відгортаючи листя й зазираючи досередини. Вона переходила від куща до куща, намагаючись не пропустити жодного, і тицяла під кожним биткою для гольфу, коли раптом чемний голос Александера Істлі примусив її здригнутися.
– Ви щось шукаєте, міс Айлесберроу?
– М’ячик для гольфу, – відразу відповіла Люсі. – Кілька м’ячиків, правду кажучи. Я тренувалася з ударами биткою протягом кількох днів і втратила багато м’ячів. Маю надію, що сьогодні знайду бодай кілька з них.
– Ми вам допоможемо, – чемно запропонував свої послуги Александер.
– Це дуже люб’язно з вашого боку. Я думала, ви граєте у футбол.
– Неможливо довго грати у футбол, – пояснив їй Стодарт- Вест. – Стає дуже жарко. А ви часто граєте в гольф?
– Я дуже люблю цю гру. Але в мене мало вільного часу.
– Я бачу, його у вас майже немає. Адже ви тут готуєте їжу, чи не так?
– Так.
– Це ви зготували сьогодні ланч?
– Так, я. Він був смачний?
– Атож, він був дуже смачний.
– Фантастично смачний, – сказав Александер. – У школі нас годують жахливою їжею, геть сухою. Я люблю, коли яловичина рожева всередині. Пиріг із патокою був теж такий, що пальчики оближеш.
– Ви повинні сказати мені, які страви вам подобаються найбільше.
– Ви можете приготувати яблучну меренгу в один із наступних днів? Це моя улюблена страва.
– Звичайно, можу.
Александер щасливо зітхнув.
– Під сходами десь є комплект для годинникового гольфу, – сказав він. – Ми могли б розташувати його на моріжку. Як ти дивишся на це, Стоддере?
– Вельми сх-хвально! – сказав Стодарт-Вест, протяжно і з придихом, наче справжній австралієць.
– Насправді він не австралієць, – чемно пояснив Александер. – Але він про всяк випадок тренується, сподіваючись, що батьки візьмуть його на міжнародний турнір із крикету. Наступного року він відбудеться в Австралії.
Підбадьорені Люсі, хлопці пішли розшукувати комплект для годинникового гольфу. Коли згодом вона повернулася в дім, то побачила, що вони вже розташовують його на моріжку й сперечаються, де треба встановити ту або ту цифру.