Вона швидко пройшла до стайні, сіла у свою машину й вивела її на задню проїзну дорогу. Зупинилася біля пошти в кінці дороги. Увійшла до телефонної будки й набрала номер.
– Я хочу поговорити з міс Марпл.
– Вона відпочиває. Це міс Айлесберроу, чи не так?
– Так.
– Я не збираюся турбувати її, міс, знайте про це. Вона стара жінка й потребує відпочинку.
– Ви повинні потурбувати її. У мене до неї термінова справа.
– Я не…
– Будь ласка, зробіть негайно те, що я вам кажу.
Коли Люсі хотіла, то її голос ставав гострим, як метал. Флоренс знала, що таке авторитет і вміла підкорятися йому.
Незабаром озвався голос міс Марпл.
– Так, Люсі?
Люсі глибоко вдихнула повітря.
– Ви мали слушність, – сказала вона. – Я його знайшла.
– Жіночий труп?
– Так. Труп жінки в хутряному пальті. Він лежить у кам’яному саркофазі в коморі біля будинку, почасти перетвореній на музей. Що накажете робити далі? Думаю, мені треба повідомити поліцію?
– Так. Ви повинні повідомити поліцію. І негайно.
– Але що я повинна сказати їм? Про вас? Насамперед вони захочуть знати, чому я намагалася підняти віко, яке важить не менш як тонну, без будь-якої на те причини. Ви хочете, щоб я вигадала причину? Я можу вигадати її.
– Ні, не треба, – сказала міс Марпл своїм лагідним і серйозним голосом. – Ви, либонь, і сама розумієте, що треба розповісти їм усю правду.
– І про вас?
– Про все.
Несподівана усмішка виникла на блідому обличчі Люсі.
– Це буде дуже просто для мене, – сказала вона. – Але навряд чи вони повірять у те, що я їм розповім.
Вона повісила слухавку, зачекала хвилину, а тоді знову зателефонувала в довідкове бюро й запитала номер поліції.
– Я щойно знайшла мертве тіло в саркофазі в Довгій коморі на території маєтку Резерфорд-Хол.
– Що ви сказали?
Люсі повторила своє повідомлення і, вгадавши наступне запитання, назвала своє ім’я та прізвище.
Вона приїхала назад, поставила автомобіль туди, де він раніше стояв, і ввійшла в дім.
На мить затрималася в холі, обмірковуючи ситуацію.
Потім коротко й енергійно кивнула головою й зайшла до бібліотеки, де міс Крекенторп сиділа біля батька й допомагала йому розв’язувати кросворд, надрукований у газеті «Таймс».
– Чи не можете ви приділити мені кілька хвилин, міс Крекенторп?
Емма підняла голову, і вираз остраху з’явився на її обличчі. «Цей острах, – подумала Люсі, – мав суто домашню природу. Такими словами й таким тоном незамінна в домі прислуга, як правило, повідомляє про свій відхід».
– То говоріть, дівчино, говоріть, – сказав старий містер Крекенторп із роздратуванням у голосі.
– Я хотіла б поговорити з вами на самоті, – сказала Люсі, звертаючись до Емми.
– Дурниці, – заявив містер Крекенторп. – Кажіть тут те, що ви маєте сказати.
– Зачекайте лише хвилину, батьку.
Емма підвелася зі стільця й рушила до дверей.
– Дурниці, – сердито повторив старий. – Це може й зачекати.
– Боюся, це не може чекати, – сказала Люсі.
– Яке нахабство! – кинув містер Крекенторп.
Емма вийшла за двері в хол. Люсі вийшла за нею й зачинила двері за ними обома.
– У чому річ? – запитала Емма. – Якщо ви думаєте, що вам побільшало роботи, коли приїхали хлопці, то я можу допомогти вам і…
– Річ зовсім не в тому, – відповіла Люсі. – Я не хотіла говорити в присутності вашого батька, бо, наскільки я розумію, він інвалід, і моє повідомлення може вкинути його в шок. Справа в тім, що кілька хвилин тому я знайшла труп убитої жінки у великому саркофазі, який стоїть у Довгій коморі.
Емма Крекенторп витріщилася на неї.
– У саркофазі? Труп убитої жінки! Неможливо!
– Боюся, що це можливо. Я вже зателефонувала в поліцію. Вони можуть з’явитися щохвилини.
Легка барва з’явилася на щоках Емми.
– Вам слід було спочатку повідомити мене – перш ніж телефонувати в поліцію.
– Пробачте мені, – сказала Люсі.
– Я не чула, щоб ви телефонували, – сказала Емма, скинувши поглядом на телефон, який стояв на столі.
– Я зателефонувала з пошти, у кінці дороги.
– Але чому не звідси?
Люсі вміла думати швидко.
– Я боялася, що хлопці десь поблизу… і можуть усе почути… Якби я зателефонувала з холу.
– Розумію… Так… Так… Вони скоро приїдуть? Я про поліцію…
– Вони вже тут, – сказала Люсі, почувши, як заскреготіли гальма автомобіля, що зупинився перед парадними дверима.