— Остапе!
Я обернувся на вигук і побачив перед собою Аліну, що виглядала неймовірно у своїй зеленій коротенькій звабливій спідниці, показуючи більшу частину спокусливих, засмаглих ніг.
— Привіт!
— Привіт! А що ти тут робиш? — спитав я, відчуваючи деяку ніяковість.
— Як — що? Тіпа, учуся… Больше з подругами болтаю, тусуюся… А ти як?
— Нормально. Аліна, — я взяв дівчину за руку і подивився їй у вічі. — Ти можеш зробити для мене одну послугу?
Вона лукаво мені посміхнулася і я зрозумів, що не байдуже їй. Хоча, сам не дуже цікавився нею.
— Непристойну послугу?
— Дуже непристойну. Я хочу зустрітися із Зоряною, але вона мене уникає. Ти зможеш її позвати в цю вільну аудиторію? Хочу із нею поговорити та дещо розібрати. Попроси її сюди зайти для нібито якогось питання. Придумай щось. Наприклад, скажи, що на неї чекає викладач з математики… Гаразд?
— Ну, гаразд. Я щось вигадаю. А з тебе пиво.
— Домовилися. Буду чекати у тій аудиторії.
Через кілька хвилин Зоряна зайшла у аудиторію в слід за Аліною і побачила мене. Подиву на її обличчі майже не було, наче вона наперед знала, що зустріне мене. Хоча, жіноча інтуїція їй могла підказати такий варіант.
— Не буду більше вам заважати, — Аліна вийшла з аудиторії, зачинивши за собою двері.
Спочатку ми мовчки дивилися один на одного.
— Навіщо ти сюди прийшов?
— Твій батько не дозволяє мені бачитися із тобою. Але я не можу жити без тебе… Тому прийшов.
— Як твоя хвороба? — поцікавилася вона трохи співчутливим тоном.
— Немає ніякої хвороби. Я бачив реально Долину. Це вплив наркотиків, але я вже перестав їх приймати. А взагалі я адекватно сприймаю навколишній світ.
Я не мав наміру розповідати їй про свою подорож у майбутнє та спілкування із Психотроп-Магом за допомогою автоматичного письма. Ці деталі я залишив поза увагою, розуміючи, що тоді точно вона ніколи мені не повірить. Хоча, дівчина і так з недовірою до мене відносилася.
— Послухай, ти не знаєш, що я пережив. В тій божевільні мене б зробили психом насправді. Але я втік для того, щоб позбутися психоделічних видінь і повернутися до нормального життя. Ти можеш мені не вірити до кінця, але якщо, ти мене кохаєш, то все повинна зрозуміти. Я кинув наркоту і почав краще сприймати реальність. Але потрібен час, щоб усе змінилося. Розумієш, лише час усе змінює.
— Остапе, я вірю тобі. Не зважай на інших. Але я… я не знаю, як нам бути… Тато не дозволяє мені бачитися із тобою.
— Якщо причина тільки в цьому, то я не бачу проблеми. Ти доросла і приймаєш рішення самостійно.
Зоряна стривожено на мене подивилася.
— Але твоє становище… Остапе, тебе можуть знову замкнути у психлікарні.
— Мені байдуже, що станеться далі. Хай увесь світ перевернеться, але я тебе кохаю і це квінтесенція життя, — я нахилився до дівчини і поцілував її у вуста, які з радістю для мене відкрилися.
— А давай поїдемо до тебе! Я так скучила за тобою, — несподівано запропонувала вона, важко дихаючи від збудження.
Звісно, мене не довелося довго вмовляти і через пів години ми опинилися у моїй квартирі.
Після випитого вина, я перейшов до рішучих дій.
Ми продовжили любовні ігри на дивані, які понесли нас у паралельну реальністю плотських насолод, від яких втрачаєш розум. В такі моменти відчуваєш справжній смак життя і розумієш, що буває час дорогоцінний, як ніколи. Наприклад, як зараз.
— Що будеш робити далі? — спитала Зоряна.
Ми лежали голі у ліжку і вигляд її набухлих перс мене знову збуджував. Моя рука зупинилася на її стегні і повільно, легенько погладжувала. Я був повністю розслаблений і задоволений. Не хотів ні чим перейматися.
— Якби ж я знав, що завтра подарує нам новий день. Та зараз має значення лише те, що ми разом.
— То давай поїдемо кудись далеко відпочити. Ти забудеш про свої кошмари. Почнеш нове життя без наркоти.
— Гаразд. Я теж хочу розвіятися від реальності. Завтра вирушимо десь у Карпати на місяць. Якщо ти зможеш кинути універ.
— З тобою, любий, я готова на все.
Мені слова дуже сподобалися. Я розсміявся і поцілував дівчину. Ми знову зайнялися сексом, гоцанням на ліжку, стрибками та криками.
Новий день обіцяв сюрпризи.
Не дуже втішні.
Розділ 35
Зоряна нарікала мені про шкідливу звичку палити. Мене це трохи дратувало, але я пообіцяв позбутися цієї звички. Правда, коли це буде не вказав.