— Образ Долини ти створив для того, щоб в тебе був явний наставник. Долина давала тобі поради, ділилася своїми філософськими поглядами на життя. А саме головне: вона змінила життя, бо кинула наркоту, своє темне минуле і почала усе з нуля. Ти захотів теж змінитися, але реально був не готовий до цього і тому Долину прописав у своїй уяві, як нову особистість. Безсвідомо ти прагнув духовного поєднання: Інь і Янь, чоловік та жінка. У кожної людини присутнє чоловіче та жіноче начало. От жіноче начало — це уявний образ Долини. Ти настільки перевтілився у цей образ, настільки став грати цю роль, що тепер дуже важко повернутися назад. Твоє альтер-его займає більшу частину простору свідомості.
— Стривай. Пригадуєш, коли ти мене просив спробувати проекспериментувати з уявними персонажами? Я хотів переконати Долину в тому, що її не існує, але вийшло так, що вона обернула ситуацію навпаки.
Я йому усе розповів. Пшеничний спокійно вислухав, а тоді вже почав говорити.
— Нічого дивного тут немає. Усе було в твоїй уяві, а отже уявний ти не існуєш насправді. Навіть уявна Долина, тобто частина твоєї особистості хотіла допомогти тобі позбутися усіх марень, видінь та глюків. Але ти і цього не зміг чи не захотів збагнути. Ти перестав вже вірити не лише оточуючим, а й сам собі. Та водночас ти віриш у вигаданий тобою світ.
— Але що тоді робити? — нарешті спитав я, трохи подумавши і погоджуючись із деякими висновками Пилипа.
— Підіб’ємо підсумок. Тільки тобі вирішувати, що і як робити далі. Як твій наставник, я раджу погодитися пройти курс лікування у закладі добровільно, інакше, через деякий час тебе можуть туди забрати силоміць. Перед цим ти можеш провести свої дослідження. Знайти рукопис роману «Переслідування» і усе зрозуміти. Або залишити усе як є та намагатися шукати Психотроп-Мага, та боротися із ним. Хоча, ти знаєш, що цього не існує. Який би ти вибір не зробив, він буде правильним для тебе. Але і уся відповідальність ляже на твої плечі, якщо ти не захочеш пройти психіатричне обстеження.
— А як мені кинути наркотики, якщо усе викликано ними? — запитав я чи не найважливіше питання останніх часів.
— Я тебе добре розумію. У мене був період, коли я приймав антидепресанти і ненавидів свій спосіб життя. Але я усвідомив, куди мене несе потік і взяв усе в свої руки. В твоєму випадку ти зайшов надто далеко. Боюся, що лише наркодиспансер може вирішити цю проблему. Але лише в тому випадку, якщо ти добровільно та усвідомлено захочеш кинути наркотики та алкоголь. Проблема в тому, що більшість творчих людей схильні до психотропних речовин та божевілля. Вони бачать світ інакше і не можуть змиритися із недосконалістю людей, бо дуже добре знаються на тонкощах людської душі. А їх уява та передбачення події на основі інтуїції часто може зіграти з ними поганий жарт, або підштовхнути вживати наркотики. Це не пробуджує музу, але це створює химерні образи та неіснуючий кайф. Тому ти сам навряд чи зможеш цього позбутися. Якщо ти зумієш звільнити усі страхи і перепони у голові, то повний катарсис наступить самостійно без сторонньої допомоги. І ти зможеш пізнавати світ без допінгів. Усі лами зі сходу досягають нірвани, духовного просвітлення без жодних наркотиків і живуть більше ста років. В твоєму випадку катарсис це не переніс проблем на інших, а переживання усіх проблем заново, щоб усвідомити їх нікчемність та безглуздя. Таким методом, лікують хворих психіатри, коли дають можливість пацієнту пережити наново усі страхи, проблеми повністю, навіть театралізовано, щоб зрозуміти увесь абсурд.
— Як досягти цього катарсису?
— У кожного свій шлях. Навчись слухати себе. Для цього треба вміти користуватися скарбницями людської підсвідомості, яка у тебе засмічена наркотою. Крім того, в тебе занадто слабка аура та енергетика взагалі, щоб витрачати час на духовні пошуки і вдосконалення. Потрібно негайне втручання наркологів, гіпнотерапевтів і, можливо, психіатрів. Інакше життя може швидко обірватися.
Власне, мені не довелося довго вагатися перед тим, як прийняти рішення, бо я знав на перед, що буду робити далі: шукати спосіб позбутися впливу потойбічного духу і повернутися до нормального спокійного життя без усіляких трипів, що викликають кайф.
— Пам’ятай! — сказав на останок Пшеничний. — Зворотного шляху вже може не бути. Кожна хвилина на вагу золота. Але потрібне твоє особисте рішення, інакше ти зірвешся і почнеш знову приймати психоделіки. А з уявними образами ситуація теж не краща. Ти вже на стільки повірив у вигаданий тобою світ, що скоро він точно стане реальним. І тоді не уникнути кошмарів, що виникли з твоєї голови.