Коли читаєш цю океанну книжку, яка розтікається на теми і підтеми до безконечності, складається враження, що навіть сам Адам Сміт не усвідомлював важливості своїх знахідок. Багатьох читачів «Багатства народів» бентежило відкриття, що ні альтруїзм, ні милосердя, а радше егоїзм є двигуном прогресу: «Не через доброзичливість м’ясника, пивовара чи булочника очікуємо ми дістати обід, а через задоволення ними їхніх власних інтересів. Ми звертаємося не до їхньої гуманності, а до їхнього егоїзму, ніколи не говоримо їм про наші потреби, а лише про їхні вигоди»[12].
Джон Мейнард Кейнс, старанний, хоча дещо норовистий послідовник Адама Сміта, глузував: за твердженням останнього, капіталізм заснований на «дивовижній вірі в те, що найгірші мотиви найгірших людей так чи сяк працюють на одержання найкращих результатів у найкращому з можливих світів». Утім, як і всі великі суспільні та політичні мислителі, які прийшли йому на зміну (серед них є Маркс), Кейнс врешті знехотя погодиться з відкриттям, яке Адам Сміт підсумував так: «Зазвичай громадянин не намагається сприяти суспільному благу і не знає, який внесок він у нього робить. Воліючи підтримувати свою справу замість чужої, він лише шукає власної безпеки, і керуючи цією справою так, аби отримати найбільшу вигоду, він шукає лише власного прибутку, і в цьому, як і в інших випадках, його направляє невидима рука, яка сприяє меті, яка не входить у його плани»[13].
Система, яку описує Адам Сміт, є не створеною, а спонтанною: вона виникла з практичних потреб, які почалися з обміну в примітивних народів, услід якому прийшли складніші форми торгівлі, з’явилася приватна власність, закони і суди, тобто держава, і передусім — розподіл праці, який привів у дію спусковий гачок продуктивності. Для цього спонтанного порядку, як згодом назве його Гаєк, свобода — свободи — є цементом: свобода торгівлі, свобода діяти на ринку як виробник і споживач на рівних умовах перед законом, укладати угоди, експортувати та імпортувати, об’єднуватися і створювати компанії тощо. Великими ворогами вільного ринку є привілеї, монополія, субсидії, контроль, заборони. Спонтанність і природність системи зменшується в міру того, як прогресує суспільство і створюються законні структури, які контролюють ринок. Однак якщо вони захищатимуть — принаймні у широких межах — свободу, система буде ефективною і даватиме позитивні результати.
Це правда, що ринок є суворим, бо невмолимо винагороджує успіх і карає провал. Але Адам Сміт не був раціоналістичною і негуманною людиною, як нападаються на його лібералізм його вороги. Навпаки, він був дуже чулим до жахів бідності та вірив у рівність можливостей, хоча ніколи не вживав цього виразу. Саме тому він заявляв, що для того, аби запобігти невігластву і глупству робітників, до яких може призвести механічність їхньої праці, конче потрібною є освіта, кошти на яку — для тих, хто не може оплатити її сам, — мусить надавати держава чи громадянське суспільство. В освіті він також обстоював конкуренцію і виступав за державну освіту поряд з приватною.
Адама Сміта здивувало би, що в майбутньому вороги лібералізму і приватного підприємництва закидатимуть його ідеям відсутність чулості і солідарності; він був певен, що його дослідження грає на руку незаможним і допоможе викорінити бідність. «Жодне суспільство, поза сумнівом, не може процвітати й бути щасливим, якщо значна частина його членів бідна й нещасна»[14], — стверджував він. Його думка про тогочасних багатіїв здебільшого була суворою: «У кожній прибутковій справі утиски бідних є свідченням монополії багатіїв, які, цілком і повністю прибравши комерцію до своїх рук, можуть отримувати величезні прибутки»[15]. Монополія спотворює попит і пропозицію, наділяючи фабриканта чи комерсанта владою змінювати ціни, щоб задовольнити своє прагнення наживи; коли позбуваються конкуренції, якість товару погіршується і торгівля з послуги перетворюється на визиск покупця. Найбільшу вигоду від теорії Адама Сміта отримують споживачі, суспільство в цілому — на додачу до виробників, меншості, яка, звісно, має право здобувати вигоду з послуг, які вона надає, подекуди проявляючи величезний талант і відвагу, але для цього конче необхідними є чесна конкуренція, без фаворитизму, і, ясна річ, повага до приватної власності.
12
Адам Сміт, цитований твір, т. 1, с. 96 (в українському перекладі цитати наводяться за виданням: Адам Сміт, «Багатство народів. Дослідження про природу та причини добробуту націй», видавництво «Наш формат», 2018, переклад з англійської: О. Васильєв, М. Межевікіна, А. Малівський).