Світ, ця сукупність, яку вподобали називати іншим словом, «небо», під схилом якого відбувається життя всесвіту, потрібно розуміти як божество, вічність, без початку та кінця. Людині не варто допитуватися, що є за його межами, це поза межами припущень людського розуму. Світ є священним, вічним, неохопним, весь у всіх речах, або радше він є Всім, безконечний і такий, що видається конечним, визначений в усіх речах і такий, що видається невизначеним, зсередини, ззовні охоплюючи все у себе, він є одночасно витвором природи та самою природою.
У такий спосіб слово phusis, що спочатку означало подію, процес, реалізацію якоїсь речі, почало означати невидиму потугу, що реалізує подію. Ми маємо тут справу з феноменом, добре проаналізованим істориками релігій: перехід від досвіду якоїсь події до визнання сили чи потуги, внутрішньо пов’язаної з подією[84].
6. Персоніфікація Природи
Природа, ототожнена стоїками із Зевсом, починаючи з І ст. до Р.Х. часто розумілася як богиня, до якої можна звертатися, як це робить Пліній: «Вітаю тебе, Природо, Мати всіх речей»[85]. Пізніше, десь з II ст. н.е., починають складати гімни Природі. Мезомед, відпущений на волю імператором Адріаном, склав один із гімнів, що починається наступними словами:
Трохи пізніше, з’являється це звернення Марка Аврелія:
Можна також процитувати перші вірші орфічного гімну Природі, який також можна датувати приблизно II ст. н.е.:
Похоронний напис, знайдений в Саламіні на Кіпрі, дорікає Природі, що вона змушує померти молоду людину:
Ми знову зустрічаємо тут Гераклітову тему смерті, пов’язаної з народженням, до якої часто будуть звертатись упродовж віків.
Наприкінці Античності у поета Клавдіана знаходимо думку, що саме мати Природа (Natura parens), як дає зрозуміти Овідій[90], кладе край боротьбі першоелементів[91]. Вона скаржиться Зевсові на нещастя людей[92]. Вона стоїть, як сторож на вході, перед печерою старця Еона, вона дуже стара та водночас її обличчя прекрасне[93].
84
Див.: Leeuw G. Van der La religion dans son essence et ses manifestations. — Paris, 1970. — P. 142—155.
86
Див.: Smolak K. Der Hymnus des Mesomedes an die Natur // Wiener Humanistische Blatter. — 1987. — 29. — S. 1—14 (грецький текст, німецький переклад та коментар).
88
Грецький текст: Quandt G. Orphei Hymni. — Berlin, 1955. — S. 10—11. Англійський переклад в: Thomas Taylor the Platonist. Selected Writings / Ed. with introduction by Kathleen Raine and Georg Mills Harper. — Princeton University Press, Bollington Series, LXXXVIII, 1969. — P. 221—223. Грецький текст, італійський переклад і примітки в: Inni Orfici / A cura di G. Ricciardelle. — Milano, Fondazione Lorenzo Valla, 2000. — P. 32—35 (прим. P. 270—279)Б.
89
Vérilhac A.M. La déesse Physis dans une épigramme de Salamine de Chypre // Bulletin de correspondanse hellénique. — 1972. — P. 427—433.