Однак у Бордо, куди перебазувався з Тура французький уряд, цю декларацію, за даними Черчилля, не затвердили (її навіть не поставили на голосування), хоча Рейно сприйняв її з великим ентузіазмом. Вейґaн без особливих зусиль переконав Петена, що Англія напередодні поразки. Високопоставлені французькі військові діячі — можливо, і сам Вейґан — заявляли: «За три тижні Англії скрутять шию, як курчаті». Укладати союз із Великою Британією, за словами Петена, було б рівнозначно «злиттю з трупом».
Як бачимо, позиція французьких капітулянтів, як-от маршал Петен і генерал Вейґан, базувалася на абсолютно хибних оцінках, адже Німеччина не здолала Велику Британію ні за три тижні, ні за довший час. Причина цієї абсолютної помилки полягала лише в одному — в тому, що французькі капітулянти оцінювали ситуацію рептильним мозком. На їхню думку, британці теж мусили б здатися, побачивши, що ворог сильніший за них. Проте в Черчилля домінував людський мозок, і саме тому Черчилль не був популістом. Він не прислухався до того глибинного тваринного страху, який народжувався в рептильному мозку британців, навпаки, звертався до їхнього людського мозку і надихав, переконував його, насичував упевненістю в майбутній перемозі, не дурячи, наче дитину, а звертаючись як до дорослого, визнаючи, що перемога потребуватиме «крові, поту і сліз» та «довгих місяців боротьби і страждань».
Тепер можна чіткіше зрозуміти мотиви зради народом самого себе. Для такої зради треба, щоб рептильний мозок нації переповнився страхом (увійшов у панічний стан) і водночас узяв гору (почав домінувати) над людським мозком. Після того нація стає геть іншою. Як у химерній пригоді доктора Джекіла і містера Гайда.
Трохи нагадаємо, що сталося далі з французькою нацією. Ні, не про те, що чинили німецькі окупанти, а про те, що вона сама зробила із собою, коли в ній запанував рептильний мозок. Увечері 16 червня, побачивши, що його пропозиція продовжувати боротьбу не має підтримки в уряді, Рейно подав у відставку. Посаду прем’єра обійняв Петен, якому тоді виповнилося 84 роки. Уже 17 червня уряд Петена попросив у німців перемир’я і, навіть не повідомивши про це британцям, наказав усім французьким військам припинити бойові дії. 22 червня Петен підписав перемир’я з Німеччиною, тобто фактично капітуляцію.
А далі Франція капітулювала ще раз — перед Петеном. 10 липня в місті Віші зібралися Національні збори Франції (утворені об’єднаним засіданням Палати депутатів і Сенату), які проголосили маршала Петена «очільником Французької держави» і наділили його необмеженими диктаторськими повноваженнями. На засіданні були присутні 414 із 544 депутатів та 235 із 302 сенаторів; за це рішення проголосували 357 депутатів (65,6 % від загальної кількості) і 212 сенаторів (70,2 %)373. Французька демократія вчинила самогубство. Так завершилася 70-річна епоха Третьої республіки.
24 жовтня Петен особисто зустрівся з Гітлером і запевнив його в повній підтримці. 30 жовтня в радіозверненні до нації Петен закликав французів співпрацювати (фр. collaborer) з німцями. Відтоді колаборантами називають тих, хто співпрацює з окупантами. Вішістський уряд контролював десь половину території Франції. У листопаді 1942-го німецькі війська окупували і цю територію, після чого вішістський уряд ще існував, але влада його стала суто номінальною. Утім за понад два роки повновладного правління Петен цілком устиг себе проявити.
Ідеологічно режим Віші орієнтувався на традиційно-консервативні цінності, втіленням яких вважався Петен. Офіційна версія подій стверджувала, що з поваленням Третьої республіки у Франції відбулася «Національна революція». Девіз Французької республіки «Свобода. Рівність. Братерство» замінили на «Праця. Сім’я. Вітчизна». Гімном замість «Марсельєзи» стала пісня на честь Петена «Маршале, ми тут!».
Виступаючи по радіо, Петен завжди малював часи Третьої республіки в чорних кольорах, як епоху «декадансу», коли французький народ начебто зазнав морального виродження й занепаду. Тому, стверджував Петен, французам потрібен авторитарний уряд, який відновлюватиме національну єдність і традиційну мораль.
Хоча ця історія вже давня, вона дає важливий урок на майбутнє. Капітуляція перед зовнішнім ворогом і диктатура над своїм народом — це і є справжня формула популізму. І навпаки, для перемоги над ворогом, як і для встановлення справжньої демократії, тобто для свободи країни і для свободи всередині країни, потрібен антипопулізм. Як китайські горобці стали символом людського примітивізму