Що до цих відомостей, то вони мені потрібні, для спростовання, бо дехто освітлює їх неправдиво. З другого боку до мене дійшли відомости, що у ВАРШАВІ дехто займається провокаціями, що НІБИ НА ВАС ЛЕЖИТЬ ВИНА ЗА НЕВДАЧІ УКР[аїнської] АРМІЇ В ОСТАННІХ ОПЕРАЦІЯХ.
(Січень 1919 р.). Стверджені у мене відомости, що так само підтверджується самим ген[ералом] О. Загродським. Це тичеться першого арешту Запорозького] Комкора полковника Петра Болбочана ще у Кременчузі, коли арешт відбувся (в ніч з 24 на 25 січня 1919 р. — Прим[ітка] переписувача С[тепана]Ц[апа]) [83] в присутності Волоха, Загродського, Стефанова. Арешт виконав значковий Гайд[амацького] полку Волощенко. Після переведення арешту Штабу, ВСІ ЦІ ОСОБИ СПІЛЬНО З ВОЛОХОМ ПРОВАДИЛИ ПО ТЕЛЕГРАФУ РОЗМОВУ з гол[овним] от[аманом] С. Петлюрою. В ТОЙ МЕНТ я рівнож був з деякими старшинами на телеграфному відділі, БУДУЧИ В ТОЙ ЧАС СТАРШИМ АДЮТАНТОМ ОПЕРАТИВНОГО ВІДДІЛУ ШТАБУ. МЕНЕ І інших з телеграфу з револьверами в руках «випросили» до другого переділу. Виявилося при розмові, що значковий гайдамаків 0. Волох мав наказ від гол[овного] от[амана] Петлюри ЗААРЕШТУВАТИ БОЛБОЧАНА ЗІ ШТАБОМ І НА МІСЦІ РОЗСТРІЛЯТИ. ВИКОНАТИ ЦЬОГО НАКАЗУ ВІН, ЧИ ВЛАСТИВО ВОНИ, не могли, що проти цього і гайдамаків активно виступили всі запорізькі формації за винятком Дорошенківського полку. Загродський в той час здав полк хор[унжому] І. Литвиненкові. Запорізьці були б цілковито знищили гайдамаків і Дорошенківців, але полковн[икові] Болбочанові було шкода козаків і [він] не бажав категорично проливати кров, а тому суворо заборонив збройно виступати, Підкреслюючи, що зайшло якесь непорозуміння і провокація, а суд, чи властиво правне доходження висвітлить все. По телеграфу отаман Волох доложив Петлюрі, що виконати наказу він не може, бо в обороні Болбочана і його Штабу виступили Запорізьці. ТОДІ ПЕТЛЮРА НАКАЗАВ ВИВЕЗТИ ЗААРЕШТОВАНИХ 3 Кременчуга і з району розташування Корпусу і там розстріляти. Так привезли їх живих до Київа. Петлюра до Київа суворо заборонив їх привозити. Коли привезли заарештованих з Кременчуга то крім гайдамаків була охорон[н]а делегація старшин Запорізьких полків, через що Волох в дорозі не міг виконати наказу Петлюри і їх розстріляти. І коли в Києві доложили про це Петлюрі, то той від переляку аж зблід. Він лише вигукнув «Що ви наробили, чого ви його сюди привезли?» Тоді він видно боявся забурень…
ЩОДО ВОЛОХА, Волощенка і ін[ших] розвідка Штабу Лівобережного фронту і Запорізького Корпусу, мала відомості, що вони є большевиками, тому Болбочан вижидав відповідної хвилі, аби Волоха заарештувати. Про це він докладав до Директорії і Петлюрі. Треба тут пригадати, що перше непорозуміння з Петлюрою у полк[овника] Болбочана, було ще в с. Ігнатівці під Київом, де відбувалася нарада командирів всіх частин, що відійшли з Київа в січні 1919 р. Тоді полк[овник] Болбочан жадав, аби Петлюра був в складі частини, під одною командою, але цивіліст Петлюра був в той час скорше духов[н]им провідником — командиром Слобідського Коша Гайдамаків, яким командував б[увший] шт[абс] капітан О. Волох, а н[ачальни]ком штабу коша був сот[ник] О. Удовиченко. Та тоді Петлюра не забажав підлягати жадній військовій владі і самопасом пішов на Житомир-Коростень-Нов[оград] Волинський. Він мав з собою печатку «Командир Гайдамацького Коша Слобідської України». В Київі кіш мав в своєму складі біля 400 вояків, гармати і кінсотню… В Київських боях в коші було багато людей національно свідомих, але пізніше, то було вже багато людей просто грабіжників і провокаторів. КОЛИ ЗАПОРІЗЬЦІ З НІМЕЦЬКИМИ ЧАСТИНАМИ ВСТУПИЛИ 1 БЕРЕЗНЯ 1918. до Київа, то за ними слідом приїхали і гайдамаки Волоха-Петлюри і почали робити в Київі свої «порядки». Мали їх віддати під суд. Запорізький загін під командою ген[ерала] Присовського і полк[овника] Болбочана, як відомо, почав розгортатися в дивізію, а пізніше в корпус. Як ген[ерал] Присовський, полк[овник] Болбочан і інші старшини були рішуче проти тому, аби «гайдамаки» були зараховані до складу Запорізьців, бо вже тоді їх рахували як шкідливий і ненадійний елемент, а крім того, вже тоді в тому коші було багато вже формальних большевиків…
3) Коли повстанча Директорія розпочала повстання проти Гетьмана України, полк[овник] Болбочан поставив Директорії і її командуванню республіканськими військами наступні умови:
1. Після звільнення Київа має там стояти два полки Запорізьців для втримання ладу і спокію і несення залогової служби. Тут Болбочан брав під увагу те, що знова почнеться панування розбещеної отаманії і пізніше — анархія.
83
Так у тексті. С. Цап помилково вважає 24 січня днем арешту П. Болбочана, хоча полковник був заарештований вранці 22 січня, а 24 січня був доставлений в Київ, де протягом тижня перебував під арештом в готелі «Континенталь».