Після переходу Корпусу на Правобережжя з району Умані мала прийти ціла «бригада піхоти ім. г[оловного] от[амана]
Петлюри», або як говорили «Петлюрівська гвардія». На початку, як оповідали, командував нею полковник Володимир Сікевич 551. Складалася з 2-х «полків»[.] 1-м командував Шаповал, 2-м якийсь Хоменко. Стояли вони в с. ІСКРЕННА і в с. СЕНЬКІВКА, біля 6 верст на захід від станції ІСКРЕННА на лінії ЗНАМІНКА-ЦВІТКОВО. Вона йшла на поміч цілий місяць, тоді коли Запорізькі частини провадили бої з московськими сильними регулярними частинами і частинами бувшого повстанчого Директориянського отамана штабс-капітана Григорєва, що по чуткам вже перейшов на бік большевиків, а н[ачальни]ком штабу у нього б[увший] пор[учник] Юрко Тютюнник 552, (Бригада петлюрівської гвардії була вже теж збольшевизована цілковито. Обезброєна Запор[ізьким] полком ім. Гет[ьмана] Сагайдачного. Деякі вояки з неї, користуючись темрявою, розбіглися, але в районі Знаменки довелося Запорізьцям з цею бандою ще битися (Прим[ітка] переписувача Запорожця С[тепана] Ц[апа]).
4) Коли Запорізький Корпус залишив Лівобережжя і вступив на Правобережжя, то запорізьці здивовані побачили, що тут всякі війська, бувші регулярні і ірегулярні б[увші] повстанчі, були ріжноманітно одягнені, без жадних дистинкцій-відзнак як старшин, так і підстаршин, у декого на рукавах якісь «петлі». Не всі мали на кашкетах і шапках кокарди-тризуби, а хто і мав, то з під тризуба виднілася червона розетка, або просто кусок червоної латки. Ніхто не мав в цій масі старшинських і підстаршинських наплечників-погонів. Ці люди скорше виглядали на якісь ребелізантські чи большевицькі загони. На Лівобережжі всі частини Української Армії були в уніформі і всі мали встановлені законом гетьманського уряду відзнаки старшин і підстаршин на наплечниках-погонах. Навіть, вже після повалення Гетьманщини, КОЛИ ХТО З НОВИХ КАЦИКІВ ДИ[Р]ЕКТОРІЇ ПРИЇЗДИВ З КИЇВА, то раніше ніж зголоситися в Штабі Лівобережного фронту, чи Запорізького Корпусу, мусів наперед вбратися по військовому як належиться і з відповідними ранговими дистинкціями-відзнаками. Ще там був у силі закон Української Гетьманської Держави, що кожний старшина, який навіть не свідомо припне собі хоч одну відзнаку старшини як йому належить більше, підлягай він «військовому] судові деградації та 15 років тяжкої вязниці». Так говорив закон! А тут на Правобережжі — всякі червоні бинди і биндочки під кокардою-тризубом, на грудях плащів, чемерок, кожухів. На Лівобережжі наші старшини по залогах наказували багатьом революціонерам, зокрема військовим скидати на місці свої революційні «регалії»…
Не дивлячись на те все, що зі Штабу Головного Отамана Петлюри і генерального Штабу, одержано біля 30 наказів, аби Запорізьці скинули наплечники-погони, та під тризуби начепили червону стрічку. Перший такий наказ був одержаний по телеграфу, я, спільно з полковником генштабу Гайденрайхом доложив полковникові Болбочанові, який наказав мені знищити такий глупий наказ революційних маніяків. Після цього, я всі подібні накази нищив.
Ще тоді, коли Запорізьці провадили бої на Харківщині, Київ-Директорія оголосила мобілізацію за 7–8 років. На Правобережжі вона здається частково була переведена, але наслідки були марні і навіть шкідливі.
На Лівобережжю силою влади як командуючий фронтом Штаб і Болбочан не дозволив переводити мобілізацію і подав Директорії свою думку:
1) Мобілізація за 7–8 років яку оголосила Директорія є шкідлива. Для того, аби прийняти таку кількість людей то треба мати на місцях добре налагоджений мобілізаційний апарат, як рівнож і по управліннях повітових військових начальників… Мобілізованих людей зганяється до управлінь, що будуть там голодними і неодягнутими — і дякуючи пропаганді поробляться большевиками.
Немає підготовлених, бо повстанням розігнані кадри старшинські і підстаршинські. ТОМУ ШТАБ ЗАПОР[ізького] КОРПУСУ І ФРОНТУ ПОДАЄ СВОЮ ДУМКУ: Перевести мобілізацію лише старшин від наймолодших до найстарших річників, підстаршин за 10 років і всіх відправити на навчання на Поділля і Волинь…
З ДОБР АРМІЄЮ І ДОНЦЯМИ — де напевно будуть вжиті з обох сторін більші сили, а також тоді напевно пічнуться зачіпки з ними у поляків, румунів і військ Антанти.
4) Не буду говорити про термін, але треба подумати над скликанням Українського парляменту. Це буде мати велике значення як в Краю так і закордоном. С. Петлюра на це все відповів, що «подумає».