Таким чином, Микола Миколайович спав підряд не більше чверті години, хоча, беручи загалом, набирав за добу ніяк не менше десяти годин.
Менше за всіх спав Вадим. Причепливо оглядаючи машини і прислухаючись до їхньої роботи, він знайшов слабку ланку в конструкції підземохода. Корпус повинен мати інший профіль! Це з'ясувалося тільки тепер, на глибині двісті тридцять кілометрів. Електронна лічильна машина, одержавши понад мільйон замірів тиску в різних точках обшивки, склала й розв'язала інтегральне рівняння. У Вадимовій уяві вимальовувався новий корабель — витягнутий еліпсоїд із загостреним носом.
Вадим відчував спокійне задоволення. Він відкривав свої спостереження одієві. Удвох вони годинами прикидали, як можна перекроїти ПВ-313, а головне — як збільшити його швидкісь.
— Основне — швидкість, — повторював Вадим. — Рік тому, два-три роки тому наші підземоходи також робили півметра на секунду. Час переступити і цей бар'єр.
Не знав спочинку і Скорюпін. Передача йшла за передачею. Нагору про свої успіхи повідомляли Вадим, Дектярьов, Біронт. Коли ж не було передач, Паша мучив приймач, намагаючись піймати відповідь. Проте наземні станції мовчали.
Почалася четверта доба.
Далеке двигтіння базальту стривожило Вадима. Помітно зросла вібрація корпусу. Вадим прислухався. Інколи вмикав звуковий індикатор, намагаючись за спектром сейсмічних коливань визначити силу вибухових хвиль у гіпоцентрі. На допомогу йому приходив Дектярьов. Діставши результат розрахунку, геолог і конструктор тишком-нишком спостерігали один за одним. Надра загрожували неабияким струсом.
— Витримаємо? — запитував Микола Миколайович, киваючи на стіни кабіни.
— Так. Цілком.
— А може, теє… час і додому? — геолог понижував голос і скоса дивився на Біронта. — Чи затриматися на місці… А то, знаєте, наші спостереження просто-таки не встигають за рухом підземохода. Неможливо врахувати все, що чатує на нас у цьому пеклі.
— Будь-які явища ліпше спостерігати зблизька, — заперечував Вадим. — Ну, гаразд, ми повернемося. Хіба ви не забажаєте ще брати участь у рейсах? І хіба заспокоїтесь на глибині двісті кілометрів?
— Ой, пасую, Вадиме Сергійовичу, пасую.
Наприкінці четвертої доби вібрація корпусу порушила спокій екіпажу. Корабель стугонів, наче розворушений бджолиний вулик. Дрібно тремтіли крісла, пульт, кришки люків. Тільки випроставшись у гамаці, можна було позбутися цього неприємного відчуття.
У Біронта розболілася голова. Обхопивши її руками, він голосно стогнав, охкав, намагався вести далі спостереження і, не витримавши, рятувався втечею. Вилежавшись, поспішав назад до пульта. Тепер Валентин Макарович і не згадував про повернення, похмуро відмовчувався, коли йому натякали на це. Атоміст не хотів втрачати жодної хвилини. Вібрація корпусу не викликала в нього страху (за корабель хай турбується Сурков), але кидала у відчай, бо заважала працювати.
Атоміст із заздрістю дивився на Дектярьова. У того був спокійний вигляд. Хіба таку людину пройме вібрація?
Все частіше Міхєєв, Чураков та й сам Сурков шукали порятунку в гамаках.
— Треба припинити заглиблення, — наполягав Міхєєв.
— Ще трохи, Петре Панасовичу, — відповідав Вадим. — Треба ж нам мати уявлення про те, що таке гіпоцентри.
А сам зціплював зуби. Його дратувало тільки одне — довелося припинити дослідження. Вібрація заважала зосередитися.
Якось Скорюпіну після тривалого і стомливого блукання в морі звуків пощастило почути людський голос. На шкалі індикатора ожила блакитна лінієчка, затріпотіла змійкою, посередині виникла піка.
— Станція на прийомі! — закричав Паша.
Його оточили Міхєєв, Сурков, Чураков і Біронт, що вискочили з гамаків. Тільки Дектярьов лишився у своєму кріслі за пультом і обмежився тим, що ввімкнув репродуктор внутрішнього зв'язку.
Паша повернув перемикач. Кабіни всюдихода сповнилися ревом та гуркотом. У цьому шарварку чути було дзвін, виття вентиляторів, металічний скрегіт, крики якихось тварин. Здавалося, десь у глибині під кораблем криється світ, населений казковими велетнями, і звуки цього світу проникли в приміщення підземохода, як грізне попередження.
Резонансна настройка автоматично звільнилася від перешкод. Із репродукторів у всіх чотирьох кабінах почувся виразний голос директора наземної станції.