— А що про тебе думає Вероніка? Хто ти для неї?
Пол знизав плечима.
— Вона й так знає, хто я.
— А тобі не здається, Поле, що це ставить її в принизливе становище? — спитала я. — Вона про мене знає?
— Від самого початку.
— Ну ти й гівнюк! — вигукнула я, шаленіючи від люті. Мені закортіло знову з'їздити йому по пиці. — Ти хоч сам для себе знаєш, хто ти? Тому що я вже не знаю. Твоя нова робота — то теж бздура липова, еге ж?
— Ні, тут усе чесно, — відповів Пол, несподівано сідаючи на порожню лавку. — Лорін, погляньмо правді у вічі, — мовив він після невеликої паузи. — Коли ми дізналися, що дітей у нас не буде, наше подружнє життя зійшло з рейок і почало тріщати по швах. Ми обоє почувалися скривдженими й обдуреними. І тут ти дістаєш підвищення до відділу з розслідування вбивств у Бронксівському районі. І почалося. Несподіванка за несподіванкою, то друга зміна, то третя. Зрозумій мене правильно, я тебе ні в чому не звинувачую. Просто я майже перестав тебе бачити. І мені почало здаватися, що в нас уже ніколи не буде нагоди зблизитися… Однак тепер, Лорін, тепер усе не так. Ти вагітна. Наче хтось натиснув на кнопку «стоп», відмотав плівку життя назад і знову натиснув кнопку «програвання». Кароліна — у моєму серці, але заради тебе я ладен покинути навіть її. Ми знову разом, у нас є майбутнє. І заради цього я готовий на все.
Пол узяв мене за руку й стиснув її.
— Я завжди хотів, щоб ми були вдвох. Ти ж знаєш. Відтоді, як я тебе побачив. Ми переживемо цю халепу, Лорін. Ця фігня… це просто як моя дурна спроба поїхати в об'їзд. Уся неправда тепер позаду.
— Звучить дуже зворушливо, Поле, — сказала я, висмикуючи руку. — Дуже зворушливо, за винятком одного. Однієї незначної деталі.
Він запитально глянув на мене. Нині моя черга завдати йому болю. Подивімося, як він реагуватиме, коли його серце уразять напалмом.
— Ти забув про дещо розказати. Про дещо дуже важливе, Поле. Про того копа, котрого ти вбив. І я це бачила. Я була там, коли ти його вбивав, ідіоте.
Розділ 109
Обличчя Пола обм'якло наче проколота повітряна кулька.
— Ти там була?!
— Так, я була в Скотта в Рівердейлі, — сказала я. — Може, ти й читав наші е-мейли. Але ти спізнився. Ми з ним переспали, Поле. Якраз перед тим, як ти розтрощив йому череп, ми з ним кохались. Удар у відповідь — це в межах правил чесної гри?
Я явно недооцінила потенційного ефекту сказаного. Пол широко роззявив рот і закляк у мовчазному крикові. Трохи оговтавшись, він пробурмотів:
— Так, значить, ти… Як ти могла… — І знову замовк.
— Та отож, Поле, — недбало кинула я. — Ти ба, яка несподіванка!
Схопивши його за руку, я чимдуж стиснула її.
— А як ти думаєш, хто ввесь цей час рятував тебе від тюрми? Якась казкова хрещена мати? Замітаючи сліди, я зруйнувала свою кар'єру, свою репутацію, аби лише тебе не запроторили за ґрати. Мені й справді було шкода тебе. Ти це розумієш?
Пол простягнув руку до мого обличчя. Я відбила її вниз.
Тим часом перехожі почали нашорошено обминати нас.
— Ти лишень замислись, яке ти мав право вбивати Скотта, знаючи, що сам зраджував мене?! Хто ти в біса такий?! Грабіжник. Убивця. Двоєженець. Чого я ще не назвала?
Я знову ляснула Пола по пиці — і відчула при цьому величезне задоволення.
— Скотт мав дружину й трійко дітей!
Вирвавшись із моєї хватки, Пол відійшов убік і став на такій відстані, щоб я не змогла його знову гепнути. Трохи помовчавши, він утнув таке, що я аж отетеріла. Він заллявся гучним придуркуватим сміхом.
— Може, зробиш ласку, розкажеш, чим я тебе так розвеселила, га? — сказала я, почервонівши від люті й підступаючи до нього. — Чи раптом якийсь смішний анекдот пригадався?
Пол зиркнув на мене й припинив реготати.
— Так, — сказав він. — Ти мене справді розсмішила. І ось чому: я вбив Скотта не тому, що він із тобою спав. Я про це й гадки не мав, Лорін.
Склавши руки на грудях, він знову всміхнувся. Я так нічого й не втямила з його слів.
— А вбив я його тому, що він мене шантажував, — пояснив Пол.
Розділ 110
Тепер настала моя черга задумливо опустити голову.
— Шантажував? — перепитала я.
Пол ствердно кивнув.
— Рік тому Вероніка приїхала до Нью-Йорка. Там у неї є подруга — модель абощо, — яка дає їй роботу. Об одинадцятій ранку вона потрапила під облаву, влаштовану антинаркотичним відділом поліції, і сама не своя зателефонувала мені на роботу, щоб я її витяг звідти. Приходжу я в оту квартиру в мистецькому районі Сохо, думаючи, що там буде мільйон копів, а там — лише Скотт Тайєр. Однак я спізнився, бо Вероніка перелякалася настільки, що вже встигла розповісти йому, що ми маємо гроші. Вона веде мене на кухню й каже, що Скотт Тайєр — розважливий та схильний до компромісів тип. І згоден усіх відпустити за десять штук готівкою.