— Шось ти резину тягнеш, — басовито вступив Капрон.
— Я кротодила з нори виудив. Ти таке зміг би, жилізяка тупа?!
Капрон хотів було звично дати волю своїй клешні, але раптом відчув, що авторитет не на його боці.
— Рило йому задеріть! Та держіть вище! — покрикував Нельсон, дивлячись, як на шию кротодилу вдягають сталевий хомут.
Навколо перекинутого догори черевом звіра метушилася вся толока. Нельсон перевірив, як Базука затягнув болти на кріпленнях.
— Попусти трохи, бо задихнеться, — зауважив Нельсон. — Нам тре’, щоб він заповз поглибше, а не преставився у себе на порозі.
— Це ж вона, а не він, — заперечив Веня.
— Та йухоп рехан! — владно парирував Нельсон.
На металевому «ошийнику», що прикрасив товсту шию кротодила, були закріплені три троси. Монстр повів сліпою мордою, сіпнув могутніми плечима. Видихнув — «хррр». Сталевий дріт жорстко в’їдався в складки шкури на його щелепах. Два передні зуби-різаки випирали, як нагострені плуги, з пащі.
— Ну шо, плиту одірвали вже? — спитав Нельсон.
Десяток людей возилися з квадратною бетонною плитою, однією з тих, якими було викладено борти Корита. Її підважили кілками й відсунули. Відкрився нижній шар сміття при землі, з якого потекли масні ручаї. Нельсон пожалкував, що не додумався до цього відразу — котити трубу наверх від початку не було жодної потреби.
— Шо поставали! — дорікнув Нельсон. — Проколупайте трохи вглиб і вниз. Шоб він туди поповз і трубу потяг.
Момот і Скирта з готовністю взялися за лопати, почали рубати ядучий силос. Трохи віддалік за толокою спостерігав, сидячи у возику, поблідлий Захур. Коло нього на двох цеглинах примостився Пабло.
— Ей, чого тут Кабигроб і досі скаче? — процідив крізь зуби Захур.
— Не зміг я. Підкрався, ножа достав… А так і не зміг, — промимрив Пабло ледь чутно.
Вітер пас низькі хмари, раз по раз вигризаючи у них пасма шерсті. Пабло тугіше закутався в брезент.
— Як ви? — спитав Нельсон мимохідь.
Захур кивнув головою, невідомо що маючи на увазі. Пабло відвів очі кудись удалину. Коритяни підтягнули стовбур камінь-дерева до труби. Серед них кособоко топтався й Капрон — спільна праця трохи зм’якшувала його ставлення до собі подібних. Капрон навіть перекинувся кількома нелайливими словами з односельцями.
Божена поплакала від злості і почалапала відлежуватися. Нельсон провів її поглядом, повним болісних надій.
— А пічку винесли? — похопився він.
— Осьо туто, — показав Веня.
Всі тихо охнули, коли Нельсон вивалив на землю гарячу грань, яка йому перейшла у спадок від Сави.
— Як камінь-дерево од жару загориться з одного кінця, пхаєм його в трубу. Дальше воно саме розгориться. Там заглушку поставили спереду? — походжав Нельсон, організовуючи інженерне таїнство.
Він потримався за троси, якими труба була підчеплена до хомута на шиї кротодила. Таким чином звіра було перетворено в запряжене тягло. Місія цієї скотини полягала в тому, щоб інстинктивно затягнути в своє лігво нагрівальний елемент, який прискорить утворення чорнухи в пластах Корита.
— Тліє! Тліє! — крикнула Майя у дитячому захваті. Край стовбура камінь-дерева охопило жовтогаряче світіння, воно поволі рухалось до тонкої верхівки.
— Беріться всі, ну! Гордиться ж собою будете! — гукнув Нельсон.
Камінь-дерево загнали в трубу, як стержень у кулькову ручку. Знайдена в ангарі металева заглушка для заднього торця труби не зовсім підходила за діаметром, але її таки втелющили туди молотками. Нельсон наблизився до кротодила, дав йому носаком під ребра, проте не справив на рецептори цієї товстошкірої туші особливого враження. Він обережно розкрутив ланцюг на передніх лапах-ковшах. Кротодил розправив віяло пазурів, тріснув занімілими кістками і гучно перевалився на бік, гребучи землю, що розліталася груддям навсібіч.
— Кілки беріть. Будем направлять, якшо заблудиться, — Нельсон обережно послабив шворку на задніх лапах тварини.
Ривок — і звір став на чотири опори, засопів і рикнув, задравши голову. Спочатку він позадкував і вперся гузном у гарячу трубу, всередині якої вже шкварило камінь-дерево. Потім, обпечений, ринувся вперед, ткнувшись носом у бетон. Отримав збоку ломом по голові, взяв трохи лівіше й устромив писок у заглибину рідного токсичного перегною. Троси натягнулися струною. Передніми лапами кротодил миттю зірвав дротяний намордник і увігнав зуби в пресований утиль. Коритяни відступили на безпечну відстань.
— Ух, ото гребе! — аж присів Базука, споглядаючи, як кротодил працює своїми ковшами, пробиваючи собі печеру.