— Новий чоловік родився… про нього думай, — тихо, але твердо сказав Хамса Божені.
— Шо ж думать, коли кров із тебе витіка! — крикнула вона, притискаючи марлевий ком до рани на його грудях, поки Майя присвічувала.
— І не нужна мені та кров. Хай тече, — прибрав він її руку.
— Туфту городиш, — відказала Божена. Вона промочила його рану — раз, і другий, і третій. Хамса не мав нічого проти. Не говорив. Не дихав. Не існував.
Запала тиша, яку порушували тільки рівномірні удари ломом у двері. Божену здолала кволість, хилило в сон.
— Ти чого ше тут? — раптом запитала Божена у Майї.
— Я? — розгублено відказала вона.
— Нору бачила? Лізь — надвір виходь і не вертайся. Іди, куди Нельсон ходив.
— А ти?
— Слаба я, не дойду. Бач — «прогрес» мій всім хороший, тільки ходить не дає, — дзенькнула протезом Божена. На її запалих почорнілих щоках прорізалась нездорова усмішка.
Майя вийшла в коридор, глянула на монументально спокійного доктора Фрезе, закуталась у кожух. Кабигроб уже відігнув верхній кут дверей і несамовито розхитував їх далі, скрегочучи ломом.
— Ей, мала! — покликала Божена. — Ти Зефіра бери.
Вона вклала Майї в руки замотане в одяг немовля і відвернулась. Майя схилилась над норою Рекса, що вела кудись під стіну, і шуснула туди разом зі своєю живою ношею. Божена дошкутильгала до операційної, витягла з комірчини банку зі спиртом, надпила її і крякнула, скривившись. Винесла в коридор, потім повернулась по лампаду. Кабигроб побачив усередині світло і перестав гамселити. Він прикипів до щілини, важко хекаючи.
— Одкривай, ханаврук. Усіх, хто на Кориті родиться, тре’ до автономіки прилучать. Ти дитину од жиді темної не сохраниш. Я сохраню. Не враг я тобі! — Кабигроб ударив ломом у вічко, і його дверцята злетіли із завіс.
Він просунув руку в отвір і дотягнувся пальцями до головного засову дверей. Божена завмерла з ємністю спирту в руках. Щойно Кабигроб переступив поріг, вона линнула на нього з банки, а ногою вдарила по лампаді. Вогонь з розбитої лампи лизнув ногу Кабигробу, той кинувся на Божену, шарпнув її, але враз спалахнув і заскавулів, махаючи руками.
Божена відступила кілька кроків назад, відчула опік і побачила, що вже горить і сама — спирт потрапив на коліна. З останніх сил вона вирвалася надвір і, пробігши десяток метрів, упала в чорний вар, що розлився калюжею довкола бункера.
Заграва за спиною росла, але Майя не озиралася. Вона, як зачарована, брела вперед. А десь там, позаду, горіло Коритне, викидаючи в небо стовпи ядучого диму. Тріск споруд, протятих вогнем, розлягався порожніми тихими околицями.
Надвечір’я видалося сухе і морозне. Затверділа кірка снігу тримала її легку постать. Лиш подекуди ноги провалювалися по коліно. Вона вгляділась у зморщене личко в коконі з ганчір’я. Далекий стовп полум’я відбився в темних очах немовляти. Воно кліпнуло і ледь чутно втягнуло повітря.
квітень 2015 — травень 2016
Про автора
Тарас Антипович — прозаїк, сценарист. Народився 10 липня 1978 р. в Полтаві. Закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка. Працював у різних періодичних виданнях. Його перший роман «Мізерія» (2007) був відзначений Всеукраїнським рейтингом «Книжка року» як найкращий прозовий дебют. Цикл оповідань Тіло і доля» (2008) розкрив цікаві підходи до стилістичної гри і поетики парадоксу. Футурологічний роман Хронос» (2011, «А-ба-ба-га-ла-ма-га») увійшов у фінал премій «Книга року ВВС» та «ЛітАкцент року». Окремі частини роману перекладено й опубліковано у США, Чехії та Австрії.
Експресія сюжетів Антиповича ріднить його творчість зі світом актуального кіно. Через виразні візії майбутнього читачі отримують можливість глибше зрозуміти сьогоднішню реальність. Новий твір Т. Антиповича — це вдумливий роман-дистопія, який засобами макабричної сатири розкриває драму зашореного розуму. Герої, чиє існування кероване міфами, ворожі до Іншого і безжальні одне до одного, але водночас не позбавлені надії. Крізь порожнечу їхніх днів раз по раз проблискує те, чого вони бояться найбільше: шанс на краще життя. Шанс позбутися ненависті до тих, хто «по інший бік». Шанс вирватися за «колючку» власноруч виплеканого пекла.
Інформація видавця
УДК 821.161.2'06-312.9
ББК 84(4Укр)6-445
Антипович, Тарас.
А 72 ПОМИРАНА : роман/Тарас Антипович. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. — 224 с. — ISBN 978-617-585-106-7 (укр.)