У передостаннiй день Мардi Гра до Юри пiдвалили двi жiнки. Може, молодшi за нього. Може, старшi. Важко сказати: надто п'янi й надто нафарбованi.
— Ми попри вас кiлька разiв проходимо, — сказала одна, чорнява.
— То заходьте, — Юра показав рукою всередину.
— А ви не звертаєте на нас уваги, — сказала iнша, руда.
Юра знизав плечима й усмiхнувся. Гагарiнською.
— А що у вас є? — запитала перша, чорнява, жестом показуючи всередину Блюз Бару.
— Блюз.
— А чоловiчий стриптиз є? — руда хихикнула.
Юра мовчки усмiхнувся.
— Ми взагалi-то думали... — сказала чорнява. — Все-таки карнавал...
— Ага, — сказала руда.
— Можна тебе поцiлувати?
Юра мить повагався й потягнувся щокою до щоки, але чорнява взяла його двома пальцями за пiдборiддя й повернула до себе. Волого поцiлувала в губи. Юра не знайшов у собi сили одразу вiдсторонитися. Це тривало, поки чорнява сама не вiдiрвалась вiд його губiв.
— Так. Солодкi, — повiдомила вона рудiй, нiби вони уклали парi.
— Я! Тепер я! — сказала руда.
I Юра вiдчув, як обiймає її рукою за тонку талiю, i язик рудої шукає його язик. Цей поцiлунок тривав iще довше.
— Солодкi, — пiдтвердила руда, звертаючись до чорнявої, й повiльно вiдсторонилася вiд Юри, прошепотiвши бiля вуха: — Бувай.
Вiдiйшовши на кiлька крокiв, обоє, змовившись, одночасно обернулись i одночасно пiдняли футболки, показавши йому груди.
— What the hell was that? — запитав ззаду барабанщик iз групи, яка грала в Блюз Барi сьогоднi.
Потiм Юру турбував не стiльки несподiваний поцiлунок iз двома жiнками (його застукали зненацька, вiн не встиг подумати), скiльки ерекцiя пiд час поцiлунку з рудою. У нього встав на чужу жiнку. Причому руда це вiдчула й перед тим, як вiдсторонитися, провела рукою по його члену. Мабуть, смiялися потiм iз чорнявою.
Ясно, що нiчого такого. Це випадковiсть. Але ясно, що Юра не стане про це розповiдати.
Пiсля завершення Мардi Гра вiн пiшов до iндуса й цього разу вiдправив Олi круглi п'ятсот баксiв. Юра вже знав про звiрськi тарифи Вестерн Юнiон i заздалегiдь приготував сорок доларiв за переказ.
У нього навiть залишилася сотня баксiв на себе.
6
Першим для Сергiя Ткачука, коли вiн у складi «Бiлих вовкiв» Бiлого перейшов до прямої дiї, став молодий сирiєць на iм'я Хуссам. Хуссама виловили, коли той повертався ввечерi з дiвчиною з кафе.
Батьки-iнтелiгенти вiдправили Хуссама геть iз Сирiї до дядька пiсля того, як довго радились: Фатiма, в цiй країнi у молодi майбутнього нема. Згадай, Фатiма, як Асад-молодший тупо успадкував посаду вiд Асада-старшого. Конституцiю пiд нього мiняли! I синок швидко не здохне, о нi, вiн в Лондонi навчився i спортом займатись, i м'ясом не обжиратись. Так що застiй у цiй країнi триватиме до-о-овго, застiй без надiї на змiни. Чи ти досi вiриш, Фатiма, що в Сирiї хоч щось змiниться за нашого життя? Я згодна, Масуд, згодна: молодим у цiй країнi нiчого не свiтить. Ми доживемо тут, але хай Хуссам кудись їде. В Європу!
Дядько Хуссама тримав секонд-хенд у Бiлому Саду. Тож приїхавши, Хуссам одразу потрапив продавцем у вiддiл «крем», як його називали мiсцевi. Тобто «карiм». Тобто добiрний секонд-хенд. Тобто непоганий вiдсоток.
Хуссама по приїздi вразила краса мiсцевих дiвчат, i не менше — несподiваний власний успiх серед них. Сухорляве тiло, живi очi, нiс iз горбинкою. Рiзкi рухи.
Хуссам був недурний i швидко вивчив мову на побутовому рiвнi.
Коли познайомився з Мартою, зрозумiв, що iншi дiвчата йому не потрiбнi й бiльше нiколи не будуть потрiбнi.
Марта казала, що Хуссам дуже мужнiй. Казала йому, нашi мужики випендрюються, а тобi цього не треба, ти, шепотiла, справжнiй мужчина. Й вона щiльно притискалася до нього.
Справжнiй мужчина м'якнув у колiнах, але не показував цього.
А ще, казала Марта, я хочу колись вийти за тебе, хочу дiтей вiд тебе, ще й тому... знаєш чому? Ти не усвiдомлюєш, чим вiдрiзняєшся вiд бiльшостi наших. Чим, запитав вiн i розправив плечi, але вiдповiдь його розчарувала. Ти не п'єш. Часом п'ю, коли Аллах не бачить, заперечив вiн. О, Хуссамчик! Ти наших бачив? Бачив, смiявся вiн.
Того вечора в кафе Хуссам i Марта домовилися вiдкритися нарештi її батькам. Вiн хотiв по-старосвiтськи посватати її. Марта вмовила Хуссама бодай не залучати його родичiв-сирiйцiв. Марта передбачала певнi проблеми. Ти вже бачив, як тут. Ти iноземець, а у нас глуха провiнцiя. От i батьки мої обмеженi провiнцiали. Але я переконаю їх. Я люблю тебе. Так, казав Хуссам, ми зробимо все за правилами. Заручимося. Може, дядько Масуд поговорить iз ними? Вiн менi тут замiсть батькiв. Ой, нi-нi, Хуссамчик. Краще я сама. Поцiлуй мене, поки ми не вийшли надвiр.