3. Прагнення до згаданої вище художньої правди (за висловом одного з авторів) і до типізації (за висловом другого) спричинило значне спотворення образів реальних людей, задіяних в оповіді. Автори взагалі схильні до нівеляції героїв, і тому більш або менш правдоподібний у них хіба що Вибігалло і якоюсь мірою Крістобаль Хозевич Хунта (я не враховую епізодичного образу упиря Альфреда, котрий вийшов краще, ніж хто-небудь інший). Наприклад, автори стверджують, що Корнєєв грубий, і гадають, нібито читач зможе скласти собі правильне уявлення про цю грубість. Так, Корнєєв справді грубий. Але саме тому описаний Корнєєв виглядає «напівпрозорим винахідником» (за термінологією самих авторів) порівняно з Корнєєвим реальним. Те саме стосується і славнозвісної ввічливості Е. Амперяна. Р.П. Ойра-Ойра в нарисах цілком бетілесний, хоча саме в описуваний період він розлучався з другою дружиною і збирався одружуватись утретє. Наведених прикладів, мабуть, достатньо для того, щоб читач не надто вірив моєму власному образу в нарисах.
Автори попросили мене пояснити деякі незрозумілі терміни і малознайомі імена, що зустрічаються у книзі. Виконуючи це прохання, я зустрічався з певними труднощами. Звісно, пояснювати термінологію, вигадану авторами («аквавітометр», «темпоральна передача» тощо), я не збираюся. Але я не думаю, що більшу користь принесло б і пояснення навіть правильно вживаних термінів, яке би потребувало ґрунтовних спеціальних знань. Неможливо, наприклад, пояснити термін «гіперполе» людині, яка погано розуміється на теорії фізичного вакууму. Термін «трансгресія» ще місткіший, і на додачу різні школи вживають його в різних значеннях. Словом, я обмежився коментарем до деяких імен, термінів і понять, досить широко розповсюджених, з одного боку, і достатньо специфічних у нашій роботі — з іншого. Крім того, я прокоментував кілька слів, які не мають прямого стосунку до магії, але здатних викликати, на мій погляд, здивування читача.
Авгури — у Стародавньому Римі — жерці, які віщували майбутнє за польотом птахів та їхньою поведінкою. Переважна більшість із них були свідомими шахраями. Значною мірою це стосується й інститутських авгурів, хоча тепер у них розроблені нові методи.
Анацефал — потвора, позбавлена головного мозку та черепної коробки. Зазвичай анацефали помирають при народженні або кілька годин потому.
Бецалель, Лев Бен — відомий середньовічний маг, придворний алхімік імператора Рудольфа II.
Вампір — див. вовкулак.
Василіск — у казках — чудовисько з тілом півня і хвостом змії, яке вбиває поглядом. Насправді — зараз майже вимерлий давній ящір, покритий пір’ям, пращур першоптаха археоптерикса. Здатний гіпнотизувати. У віварії інституту утримуються два екземпляри.
Вервольф — див. перевертень.
Вовкулак — див. упир.
Гарпії — у грецькій міфології — богині вихору, а насправді — різновид нежилі, побічний продукт експериментів ранніх магів у галузі селекції. Мають вигляд великих рудих птахів із головами старих баб, дуже неохайні, ненажерливі та сварливі.
Гідра — у давніх греків — фантастична багатоголова водяна змія. У нас в інституті — реально існуюча багатоголова рептилія, донька З. Горинича і плезіозаврихи із озера Лох-Нес.
Гном — у західноєвропейських сказаннях — потворний карлик, який охороняє підземні скарби. Я розмовляв із деякими гномами. Вони справді потворні і справді карлики, але про жодні скарби і поняття не мають. Більшість гномів — це забуті й змарнілі дублі.