Кася хрипло засміялася.
— А знаєте, який він був на смак?
Кася замислилася.
— На смак він був, як свіжий пахучий городній огірок, посипаний сількою.
Кася розсміялася.
— А знаєте, який він був чуткий до дотику?
Кася уважно подивилася на Пенелопу незрячим поглядом. Вона підвелася, через стіл нахилилася до Пенелопи і ледь торкнулася своїми губами її губ. У тієї по тілу пробігла тремтлива хвиля...
У Львові відразу після від'зду Одіссея весна просто вибухнула цвітом, листям і зеленою свіжістю. Пенелопа дуже сумувала за Одіссеєм. Проте Касина присутність якось згладжувала розлуку. Вони зблизилися на ґрунті спільних інтересів.
Пенелопа з острахом чекала днів, коли в неї мали початися місячні. Вона прислухалася до себе, до свого нутра, до свого лона. То їй здавалося, що там, усередині щось пульсує, подаючи ледь відчутні ознаки життя. Низ її живота тягнув і ніби набух. А іншого разу вона відчувала себе порожньою. Пенелопа ніколи дотепер не вела календарики — не було сенсу. А тепер вона намагалася згадати точно день, коли в неї почалися останні місячні, й періодичність, з якою вони відбувалися. Ні до якого конкретного висновку вона не прийшла. У голові все сплуталося. Раніше її місячні були чимось буденним і загубленим у круговерті щоденних клопотів і проблем.
Тож напруження зростало з дня на день. Очікування виявилося нестерпним. Вона безперестанку бігала в туалет, заглядаючи на свої щоденні прокладки. Однак вони були чистими. Тільки часом з'являлася волога крапочка її соку.
Пенелопа поділилася сумнівами з Касею, щоправда, не уточнюючи походження можливої вагітності. Та її заспокоїла: нині існують такі методи позбавлення жінки від її «головного болю», що нема чого тривожитися.
Це Пенелопу спочатку розпружило, але потім виник сумнів: якщо їй з Олімпу був посланий сам бог Любові, то чи має вона право позбуватися його плоду?
Пенелопа не знаходила собі місця. Її розривали суперечливі почуття: вагітна — не вагітна; якщо вагітна — позбуватися дитини чи не позбуватися?
Її сумніви в одну мить розвіяла Кася, запропонувавши:
— А чому б тобі (вони вже перейшли на «ти») не зробити тест на вагітність? Це дуже просто! Продається в кожній аптеці.
Пенелопа схопилася за цю ідею, як за соломинку. Вони разом з Касею прийшли в аптеку, купили тест і повернулися в архів.
Жінки зайшли в туалет і закрилися. Пенелопа вийшла з кабінки з майонезною банкою, в якій жовтіла її сеча. Кася швидкими рухами розпечатала тест і опустила папірчик у банку.
Потім вийняла його і поклала сушитися на підвіконня.
— Якщо ти вагітна, будеш народжувати? — спитала Кася.
— Не знаю... — невпевнено відповіла Пенелопа.
— Мені вже час завести дітей, — сказала вона. — Он у тебе їх двоє, а мені вже скоро пізно буде народжувати...
— Чого там пізно. Ділові американки першу дитину народжують після сорока.
— Та навіщо нам рівнятися на американок! У цих американців усе не так, як у людей. І ще вони намагаються переконати увесь світ, що це правильно. А насправді дітей треба народжувати молодим, здоровим і сильним... Ще не висохло?
Кася подивилася на підвіконня:
— Ще мокре. От я недотепа! — зітхнула вона. — Не дозволила Остромирському кінчати в мене. Це — чоловік, від якого б я народила дитину, не вагаючись.
— Навіть якби в тебе було вже двоє дітей від законного чоловіка? — цілком несподівано для себе спитала Пенелопа і з острахом подивилася на подругу.
«Зараз я її втрачу», — подумала Пенелопа. Їй було щиро жаль з цього приводу. Однак далі брехати вона вже просто не могла.
Кася заціпеніла. Вона дивилася на Пенелопу такими очима, неначе та в них не вміщувалася.
— Пенелопо!.. — прохрипіла вона. — Пенелопо... Ти...
Кася не могла підібрати слова.
— Ти...
«Стерво? — спало на думку Пенелопі. — Ну що ж. Хай буде й так».
— Ти просто супер! — захоплено вигукнула Кася.
Вона підійшла до неї впритул і обережно, як тільки уміє це зробити жінка, поцілувала Пенелопу в губи.
Тест дав негативну відповідь і вони пішли в кав'ярню у вірменський квартал відзначити цю подію.
— Ти навіть не уявляєш, яка ти! — шепотіла їй Кася. — Я відчувала, що ти — коханка від Бога. В тобі це закладено на генетичному рівні. Ти, напевне, боялася мені все розповісти, думаючи, що я приревную? Дурненька! Я не з таких!
Вони замовили каву, однак зрозуміли, що це не той напій, який їм зараз потрібний. Тож вони замовили собі ще й коньяку. Пенелопа давно так не веселилася. А Кася, почувши всю Пенелопину одіссею — від підглядання в щілинку за Касею і аж до «Болеро» Равеля у Львівській опері, — мало не валялася під столом. Їхнє тіло корчилося від конвульсій. Здавалося, їм зараз настане кінець. Проте кінець не наставав. І їх знову і знову трясло від сміху.