«І що ж ти тепер будеш з ним робити?» — подумала Пенелопа про Касю.
А Кася не поспішала. «Любовна гра, — пізніше шепотіла їй на вухо Кася, — набагато солодша від усього, що йде за нею».
Тож хоч Місьо вже фізіологічно був готовий до найпалкішого сексу, проте Кася пішла іншим шляхом. Вона почала пестити його задок. Він так і стояв на колінах, а вона малювала нігтем у нього на спині і на сідницях хрестики й нолики, особливо ніжно фантазуючи довкола копчика. Пенелопа, спостерігаючи цю сцену спереду, бачила очі Міся. Їх заслала пелена карпатської мжички. Кася зводила і розводила половинки його попи, а потім рушила до того чутливого місця, де дупа вже закінчується, а яєчка ще не починаються. Тіло Міся конвульсивно затіпалося, а Кася ніжно, проте наполегливо торкалася того місця. Місьо почав корчитися, і Кася зрозуміла, що досягла того, чого хотіла. Вона обхопила однією рукою його яєчка, а другою через зад схопилася за «стояк», і цієї миті він їй кінчив у руку. Кінчив мовчки, однак палко, аж надривно. Саме так кінчає недосвідчений юнак.
Пенелопа перевела подих. Місьо упустив безсило голову, проте не насмілився упасти на ліжко без «маминого» дозволу. Тим часом Кася розтисла одну руку — з яєчками, а потім другу, повну чоловічого сім'я.
Вона умилася ще теплими «маленькими Місями», які так і не знайшли шляху до Касиного лона:
— Магічна дія! — прошепотіла Кася, по-змовницьки підморгнувши Пенелопі. — А крім того, класна маска на обличчя.
Вони вклали Міся поміж собою. Він спав, мов немовля. Кася сиділа над ним і милувалася, час від часу перебираючи його волосся.
Уранці знову йшов дощ. Місьо підхопився, швидко вдягнувся і вибіг надвір. За деякий час у печі тріскотіли дрова і булькав казанок.
Було тепло і затишно. Пенелопа прокинулася на Касиній руці. Вона припідняла голову і зустрілася з очима Міся.
У нього був світлий погляд, як у Іванка з «Тіней забутих предків» — погляд без «лжи», без фальші, без лукавства. Він сидів біля вогню і милувався двома дивними жінками, які, як сніг, звалилися на його голову.
Прокинулася Кася і теж поглянула на нього:
— Мі-сьо-о! — простогнала вона. — Іди до мене!
Однак він не підійшов. Він дивився на неї цим своїм чистим світлим поглядом.
— Нечемний хлопчисько! — удавано сердито промуркала вона.
Він усміхнувся.
Місьо нагодував жінок і відчинив двері на вулицю. У хатину увірвався свіжий карпатський дух. Жінкам відразу ж схотілося назовні.
Дощ потроху вщухав. Лишилася одна ненадокучлива мжичка. Жінки повдягали на себе все, що мали, і пішли за Місьом бродити по лісу.
Він їх повів у «свої гори»: на грибні й суничні місця, на мальовничі краєвиди. Стоячи високо на полонині, вони милувалися синіми Карпатами, оповитими білим туманом і сірою мжичкою, такою самою, якою були сьогодні вночі заслані Місьові очі...
Повернулися стомлені, задоволені й голодні. Поки Місьо чистив ранні гриби — баранці і варив юшку, Кася дивилася на нього майже таким світлим чистим поглядом, як уранці він дивився на неї.
— Я його хочу! — прошепотіла вона.
Однак Місьо зробив їм неприємний сюрприз. Після обіду він зібрався і сказав рішучим голосом:
— Я іду в долину.
Жінки завмерли. Що це означає? Він іде в справах? Чи він іде геть, щоб більше не зазнавати сексуального насильства?
Однак він не вдавався у пояснення, а пішов повільною, але впевненою ходою вниз.
Кася зажурилася. Вона залізла під ліжник і втупилася в дерев'яну стелю хатини.
— Може, ми перегнули палицю?
— Здається, йому це подобалося.
— То чого він пішов? Чому він не залишився?
— Ти чого хандриш? Він що — один чоловік на цілий світ? — питала Пенелопа.
— Для мене він один-єдиний...
— Якщо так, то він ще прийде!
Пенелопа притулила Касину голову до своїх грудей, і так вони удвох і поснули.
Пенелопа прокинулася першою. У віконце пробивалося червоне проміння призахіднього сонця. Вийшла з хати «до вітру» і побачила дивовижну картину: на тлі червоного сонця вигравав кінь, а його стримував за вуздечка надзвичайно привабливий вершник.
— Гей, сплюхо! — покликала Пенелопа Касю. — Вставай! Приїхав твій Михайло на білому коні! Сподіваюся, снігу він за собою не приніс.
Кася вилетіла і, побачивши Михайла, помчала до нього назустріч. Коли вона добігла, Місьо підсадив її на коня поперед себе, плеснув долонею по крупу коня і помчав геть.