Пенелопі не лишалося нічого іншого, як повернутися в хатину і знову поринути в сон.
Серед ночі її розбудила Кася. Вони обидві залізли під ковдру і, немов малі дівчиська, почали шепотіти і хихотіти.
— Ти навіть не уявляєш, що було! — захоплено шепотіла Кася під ковдрою.
— Сподіваюся, обійшлося без зоофілії, — пожартувала Пенелопа.
— Дурна ти! — штиркнула її під бік ліктем Кася. — Слухай. Ми ґарували на коні! У мене дух перехопило: чорні гори, червоне сонце, вітер в обличчя!
— ...сідло муляє в зад... — доповнила жартома Касину оповідь Пенелопа.
Кася розсміялася, жартома накинулася на Пенелопу, і вони почали борюкатися по ліжку. Нарешті, коли вони награлися, Кася, лежачи на Пенелопі і дивлячись їй прямо в очі, вела далі:
— Він привіз мене на височенну гору. «Лиса гора», — сказав він. — І направду, вона була лиса. Ні деревця, ні кущика... Така кругла-кругла, як голена голова! Він мене зсадив з коня і почав забивати кілочки в землю. Я ще не розуміла, що він збирається робити. Намет ставити чи що? А він поклав мене на землю і прив'язав руками до тих кілочків. На самій маківці цієї круглої гори! Місьо несильно, однак надійно зав'язував вузли. Він усе робив повільно і капітально. Як завжди. А після того він узяв мене прямо там, на Лисій горі, на самій її маківці!
— Це що, така гуцульська народна забава? Секс на розп'ятті?
— Не знаю, але це було неймовірно! Переді мною — зоряне небо! А на мені — палкий карпатський звір. Я ще ніколи в житті не бачила стільки зірок! Я ще ніколи так не кричала від насолоди!
— А! Це була ти? А я думала, що це виють вовки або, не дай Бог, вовкулаки.
— Ах ти пересмішниця!
Кася знову накинулася на Пенелопу. Вони знову борсалися в ліжку. Тепер Пенелопа опинилася на Касі. Вона, впившись поглядом у Пенелопині очі, прошепотіла:
— А після того, що сталося, він взяв мене на руки і приніс сюди, до самої хати!
Вона замовкла.
— Я хочу вийти за нього заміж... — несподівано сказала Кася замріяним голосом. — Я хочу народити від нього дитину. Я хочу, щоб він приймав у мене пологи. Я хочу відчути себе вагітною овечкою, в якої він приймає ягня. Я хочу, щоб він сціжував з моїх грудей молоко для нашого ягнятка. Я хочу, щоб він облизував мій сосок після кожного сціджування...
Уранці вони пішли на те місце, де було видно дорогу із села. Стежка пролягала через сусідню гору, вилася вниз, а потім піднімалася догори вже по їхній горі. Вони довго сиділи на землі, укутавшись одним коциком. Михайла довго не було. Вже настала обідня пора, а сусідня гора ще була порожньою.
Нарешті з'явилася точка. За нею — друга.
— Хто це з ним? — спитала Пенелопа.
— Так далеко не бачу.
Вони і далі спостерігали за обома точками. І раптом Пенелопа підхопилася на ноги і вигукнула:
— Нехай мене поб'є грім, якщо це не Одіссей!
Вона замахала руками і загорлала:
— Одіссе-е-е-ю!.. Де ти був, курвин ти сину?
Одіссей зайшов у хатину і упав на лежанку, розкинувши руки і ноги.
— Як я втомився! — сказав він. — Якби ви знали, як я сюди добирався!
«І звідкіля ж ти добирався?» — подумала Пенелопа, проте вголос нічого не спитала: їй більше подобалося бачити в ньому «чоловіка з нізвідкіля».
Жінки, оцінивши ситуацію, поцікавилися:
— І ти тут збираєшся спати?
— Еге ж.
— А ми?
— Я буду спати поміж вас, як між Сциллою і Харибдою, що у Гомера.
— А ти не боїшся, що Сцилла відірве тобі дещо... Також, як у Гомера? — пожартувала Кася.
— А я повернуся обличчям до Харибди, — пожартував він, притянув до себе Пенелопу і поцілував її.
Місьо, спостерігаючи за цією сценою, глибоко замислився. Він вийшов у сіни, заліз на стрих, трохи погуркотів там, а за деякий час притягнув ще одну лежанку. Жінки почали планувати, як вони розставлять три лежанки по кімнаті.
— Я також тут ночуватиму, — сказав Місьо, очевидно, боючись за честь своєї Касі.
Ця заява суттєво поміняла концепцію дизайну. Оскільки лежанок у хаті більше не було, то поставили три в рядок.
Чоловіки принесли із села замариноване м'ясо і шампури, розпалили багаття і, чекаючи, поки утвориться жар, про щось поміж собою мирно бесідували. А жінки спостерігали за чоловіками і також перемовлялися:
— Що ми з ними двома будемо робити? — спитала Пенелопа.
— Це їхні проблеми! Нехай вони переживають!
Жінки розсміялися.
— Слухай, — благально сказала Пенелопа. — Тільки без груповухи! Я ж усе-таки пор'ядна львівська пані!
— А це вже як вийде! — знову розсміялася Кася, а за нею і сама Пенелопа.