Пенелопа хотіла перевести свої думки на щось інше, на щось праведне і світле, однак, починаючи думати про Ісуса, вона чомусь закінчувала роздумами про молодого отця Юрія і про те, що ж могло трапитися у сповідальні. Картини спокушування стояли у неї перед очима, час від часу змінювалися на ще зухваліші. Від них у Пенелопи шалено калатало серце. Вона бачила Касю, яка присіла перед отцем... «От холєра! І що це я себе накручую? Може, не було ніякого плотського гріха... Цілком правдоподібно, що отець образно висловився... І все через ту Касю! Я ж навіть висповідатися не встигла через неї! — з обуренням думала вона. — Ось і стою тут непрощена. Ось і лізе усяка ахінея в голову!» При слові «ахінея», яке звучало дуже еротично, вона згадала Одіссея і автоматично підняла голову, щоб подивитися на хори.
Те, що вона узріла, повністю допсувало їй настрій: Одіссей споглядав жадібними очима молодих гуцулок у церкві. Ні, не просто жадібними, а хтивими. «Ах ти, курвиний сину! Я тобі покажу, як глипати на молодих дівок!»
У Пенелопи всередині все кипіло. Озирнувшись по церкві, вона побачила, що дівчата у цьому селі запаморочливо привабливі.
Пенелопа легенько підштовхнула Касю:
— Подивися, які красуні! — прошепотіла вона.
— Не дивуйся: адже сюди, у це село, в Австро-Угорські часи приїжджали пани «на повій». Тут всі дівчата були повіями. Така традиція... Це в них у крові...
Пенелопі перехопило дух. Вона побачила, як Одіссей зустрівся очима з однією жагучою панянкою, яка стояла неподалік від неї. «Курвин син!» — прошипіла Пенелопа.
Тим часом отець Юрій почав смиренним голосом проповідувати. Сьогоднішня його проповідь була на тему блудного сина.
— Поверніться до своїх близьких, — лагідним голосом повчав отець. — Вони вас люблять і завжди приймуть у свої обійми! Бо втеча з рідного дому може обернутися прокляттям. Змиріться, діти мої, бо покора перед вашими близькими є покора перед Богом.
— Це він про нас! — шепнула Пенелопі Кася.
— «...бо ніщо не приносить стільки біди, як блуд поза власним домом...»
— Що ти з ним вчора зробила? — пошепки спитала Пенелопа у подруги.
— Не скажу!
— Ти що, його згвалтувала?
— Я не можу тобі сказати!
— А робити могла?
— Не примушуй, мені й без того зле!..
Зоровий образ звабленого молодого отця стояв у Пенелопи перед очима, і через те вона ніяк не змогла покаятися...
Після служби дівчата вийшли на вулицю, шукаючи своїх коханців.
Пенелопа побачила Одіссея разом з тією жагучою гуцулкою, яка кидала на нього в церкві палкі погляди. Він дивився на неї дослідницьким поглядом антрополога, проте не без цікавості.
— От, курвин син! — вже вкотре заскреготала зубами Пенелопа.
— Атож! — згодилася Кася.
Пенелопа глипнула на неї. Касине обличчя було перекошене від огиди. Пенелопа простежила за поглядом подруги: її Місьо стояв в оточенні молодих гуцулок і про щось дуже весело жартував. Красуні-дівчата з хорошою сексуальною генетикою гралися його волоссям, обнімали його. Таким веселим Пенелопа і Кася Міся ще не бачили. Зненацька всі гуцулки, мов по команді, голосно розсміялися. А Місьо з ними.
Кася пополотніла.
— Лайдак францьоватий! — прогарчала вона. — Поїхали звідси!
Пенелопа була з нею солідарна.
Якраз повз них по дорозі проїжджав старий жигуль.
— Вам куди, кобіти? — спитав веселий водій.
— На найближчу залізничну станцію! — просичала Кася.
Дівчат розпирало від злості. Варто було їм вийти на люди, як ці бабії вже до інших залицяються! У них на очах! То що ж вони роблять поза їхніми очима! Ну й нехай собі вшиваються під три чорти! Хай пошукають собі таких коханок, як вони! Бидло невдячне!
Веселий водій намагався розвеселити двох красунь у джинсах, однак це йому не вдалося. Він купив їм квитки на найближчу електричку і провів гонорових львів'янок у вагон. Підсаджуючи їх на високу сходинку електрички, зробив тактичну помилку: грайливо плеснув одну і другу по сідницях. Дівчата одночасно розвернулися і дали йому з усієї сили по писку. У цей ляпас вклали всю свою лють на чоловіче плем'я. Це і був його гонорар за добру справу.
Сівши на лавки в електричці, вирішили спитати у дідка з кошиками, чи доїдуть вони до Львова.
— Та ні, прошпані, тіко до Стримбора... — прошамкав він беззубим ротом.
— Я так і знала, — гробовим голосом сказала Пенелопа. — Тепер я розумію, до чого мені снилася моя свекруха з файкою у зубах.