Пора серця. Листування

41 ^{205} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Сан Франческо ді Паола, 2.9.1953

Сан Франческо ді Паола

Каза Ельвіра Кастальді

ФОРІО д’ІШІА

(Неаполь)

Сан Франческо ді Паола, напочатку вересня

(до 12-го жовтня).

Дорогий Паулю,

чи міг би Ти якомога скоріше написати мені, якого вірша Ти хочеш помістити до антології^{206}? Франкфуртське видавництво повідомляє, що віддає кілька рукописів для іншої німецької антології^{207}, і я думаю, що це недобре, якщо там з’явиться раптом один із віршів, які друкуватимеш Ти. Та, звісно, я надаю Тобі право першості.

У середині жовтня я їхатиму до Німеччини^{208} і, можливо, у листопаді змогла б недовго побути в Парижі^{209}. Та я ще не маю повного уявлення про прийдешнє. Мені тут так добре, що не хочеться думати, що буде далі. Я живу в невеликому сільському будинку, зовсім сама, у безлюдній, красивій місцині, яку тут зовуть «обпалене море»^{210}, і деколи бажаю собі ніколи більше не повертатися до «Європи».

Інґеборґ

42^{211}Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, дарчий надпис у збірці віршів «Відрочений час»^{212}, Рим (?), грудень 1953

Паулеві —

в обмін, щоб віднайти розраду^{213}

Інґеборґ

у грудні 1953 р.

Відрочений час

Надходять суворіші дні.
Час, відрочений до відкликання
видніє на горизонті.
Невдовзі ти шнуруватимеш черевики
і заганятимеш псів до мочарних дворів.
Бо нутрощі риби
захололи на вітрі.
Скупо жевріє пломінь люпину.
Твій погляд шукає в тумані:
час, відрочений до відкликання
видніє на горизонті.

Потойбіч тоне твоя кохана в піску,
він засипає її розплетені коси,
він затуляє її вуста,
він велить їй мовчати,
для нього вона — лиш смертна,
готова прийняти розлуку
після кожних обіймів.

Не оглядайся.
Зашнуруй черевики.
Зажени псів назад.
Викинь рибу у море.
Згаси пломінь люпину!

Надходять суворіші дні.

43 ^{214} Інґеборґ Бахман разом з Гайміто фон Додерером та Гансом Вінтером до Пауля Целана, Відень, 7.1.1955

Поетові, якого ми втратили тут, і який утвердиться там — ми переконані в цьому! — сердечні вітання!

Гайміто фон Додерер

7.1.55

Пан фон Вінтер щойно стільки розповів мені про зустріч у Парижі! Це принесло мені надзвичайно велику радість!

Інґеборґ

Усі люди доброї волі люблять Вас тут і надсилають Вам разом з нами своє вітання. Я часто із задоволенням думаю про traduttore-traditore [3] та подальші розмови ^{215} . Сердечно

Ганс Вінтер

44^{216}Інґеборґ Бахман і Пауль Целан, розмовні нотатки, Вупперталь^{217}, між 11 і 13.10.1957

[Інґеборґ Бахман]

Коли Ти від’їжджаєш?

І коли повернешся знову?

[Пауль Целан]

-------------

Я від'їжджаю сьогодні близько восьмої години до Дюссельдорфа^{218}. Повернуся назад завтра вранці.

-------------

Зазвичай я часом також їду.

Гадаю, ти можеш часто повертатися.

45 ^{219} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 17.10.1957 р. (?)

Читай, Інґеборґ, читай:

Для Тебе, Інґеборґ, для Тебе —

Біле й легке

Дюни, серпасті, безліч.

У підвітряній тіні, тисячократно: ти.
Ти і рука,
якою, нагий, я до тебе проріс.
Втрачена.

3

Traduttore-traditore — перекладач-зрадник (італ.).