Інші додані вірші {220} : типоскрипти (без посвяти) поезій «Ніч», «Натюрморт з листом і дзиґарем», «Я приїду» і «Matière de Bretagne» [4] .
46 {221} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 18.10.1957
Берег Рейну
(Човен з галькою II{222})
Париж, 18-го жовтня 1957.
47 {223} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 20.10.1957
Кельн, Ам Гоф {224}
Париж, набережна Бурбон{225}, неділя, 20-го жовтня 1957 р., пів на третю пополудні —
48 {226} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 23.10.1957
23-го жовтня 1957 р.
Я можу зрозуміти, Інґеборґ, що Ти мені не пишеш, не можеш писати, не писатимеш: я ж завдаю Тобі своїми листами{227} й віршами багато жалю, більше, ніж досі.
Скажи мені тільки, чи повинен я писати Тобі й надсилати вірші? Чи повинен я приїхати на кілька днів до Мюнхена (або кудись іще)?
Ти повинна зрозуміти: інакше вчинити я не міг. Якби я вчинив інакше, то це б означало, що я зрікаюсь Тебе — а цього я не можу зробити.
Заспокойся й не пали так багато!
Пауль
49 {228} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 25.10.1957
25.Х.57.{229}
Сьогодні поштовий страйк, сьогодні не може надійти лист від Тебе.
В одній французькій газеті я прочитав максиму: «Il est indigne des grands cceurs de répandre le trouble qu’ils ressentent.»[5]{230}
І все таки! Тут!
----------------------
За дві години:
Ще одне, воно не сміє залишитися несказаним:
Оце «…Ти знаєш, куди він вказував»{231} мусить бути доповнене: В життя, Інґеборґ, в життя.
Чому я говорив про все це{232}: щоб зняти з Тебе почуття провини, яке прокинулося в Тобі, коли мені запався світ. Щоб назавжди зняти його з Тебе.
Ти повинна, Ти мусиш написати мені, Інґеборґ.
50 {233} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 26-27.10.1957
4
«Matière de Bretagne» (франц.) — «Аннали Британії» (сукупність історичних хронік та лицарських романів, пов’язаних з особою легендарного короля бриттів Артура)
5
«Il est indigne des grands cceurs de repandre le trouble qu’ils ressentent.» (франц.) — «Це негідне великих сердець — поширювати сум’яття, яке вони відчувають.»