5-го листопада 1957 p. /Andrew Marvell{259}, The Definition of Love S.77./[8]
Коротка інформація, Інґеборґ, якою я, можливо, випереджу Твою відповідь: сьогодні прийшов лист із Тюбінґена, мені пропонують перший тиждень грудня{260}, я прийму цю пропозицію. Подорож проляже, напевне, спочатку через Франкфурт, де я хочу забрати у видавництві Фішер гонорар за невеличкий переклад{261}, над яким я тепер працюю, 29-го або 30-го я буду в Мюнхені. Я зможу залишитися на кілька днів, три або чотири, скажи, чи Ти ще хочеш цього.
Жизель знає, що я хочу поїхати до Тебе, вона така мужня{262}!
Я не піду від неї, ні.
А якщо Ти не хочеш, щоб я час до часу приїжджав до Тебе, то я спробую змиритися і з цим. Але одне Ти мусиш мені неодмінно пообіцяти: писати мені, посилати якусь звістку, хоча б раз на місяць.
Вчора я послав Тобі три книжки{263}, для нового помешкання. (Це несправедливо, що я маю так багато книг, а ти так мало.) Історій рабі Нахмана{264} я зовсім не знаю, але це таки справжня книга, вона мусить належати Тобі, крім того, я люблю Бубера.
Чи знаєш Ти англійську антологію{265}? Можливо, що я мав її вже тоді, коли Ти була в Парижі — пізніше вона кудись запропастилась. Відтак, у поїзді, що розминався з іншим, я розгорнув англ. антологію, яку мені подарували у Вупперталі{266} й знову прочитав один вірш, який я раніше дуже любив: То His Соу Mistress[9]{267}. У перші дні після свого повернення я спробував перекласти його, це було важко, але врешті-решт він піддався мені, за винятком кількох рядків, які я тепер швидко мушу подати в «Лот» — відтак ти отримаєш його. Прочитай також інші вірші Марвелла, поряд із Донном він, мабуть, найвидатніший. А також інших, вони всі заслуговують цього.
У вірші «День усіх святих» з’явилася зміна; тепер він звучить так:
56 {268} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман. Париж, 7.11.1957
7-го листопада 1957 р.
Ти дозволиш послати Тобі два переклади, які з’явилися кілька днів тому, за наполяганням моєї вуппертальської господині (пані Клее-Палі), яка впорядковує для видавництва Лімес французьку антологію{269}?
Це небагато, я знаю, але якусь хвильку Твої очі насолоджуватимуться ними.
Вчора я був змушений, позаяк через кілька днів має відбутися переселення, перебирати всілякі старі папери. При цьому я натрапив на кишеньковий календар за 1950 рік. Під датою 14 жовтня стояла нотатка: Інґеборґ. Це той день, коли Ти приїхала до Парижа. 14-го жовтня 1957 р. ми були в Кельні, Інґеборґ.
О годинники глибоко в нас.{270}
Пауль
Я призначив читання в Тюбінґені{271} на 6-те грудня, отож зможу до цього або після цього приїхати до Тебе — будь ласка, вирішуй сама.
Додатки: Переклади Антонена Арто, «Молитва» і Жерара де Нерваля «Сидаліски».
57 {272} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Мюнхен, 7.11.1957
Четвер
Цей тиждень надто виснажливий{273}, і я вже побоююсь, що не закінчу свого листа, доки він не мине. Я цілком виснажена від роботи, Паулю, пробач мені, це справді так. Я тремчу від знесилля, однак на початку наступного тижня буде краще! Я не можу написати листа до Тебе за десять хвилин!
Вдячна за все, — Ти знаєш.
Інґеборґ
У цьому пансіоні{274} я буду, все-таки, до 1-го грудня.
58 {275} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 9.11.1957
29bis Рю де Монтевідео
з 20.XI: 78 рю де Лоншан, Париж 16е{276}
9-го листопада 1957 р.
Інґеборґ, люба!
Лист, сьогодні також, я не можу стримати себе, хоча й кажу собі, що всім цим я лише сію хаос, що я говорю про речі, про які Ти б не воліла говорити. Вибач.
8
/Ендрю Марвелл. Визначення кохання/