Париж, четвер
---------
Позавчора я був у пані Кашніц, я передав їй Твого листа й Твої троянди, вони були червоні, сім{323}. І таку саму кількість, таких самих, від мене. Вона склала їх докупи.
Скажи мені, чи побачимося ми після Бремена{324} (26-го січня) знову в Кельні, надовго.
Щойно я надіслав Тобі телеграму, щоб попросити Тебе на хвильку затримати призначені для Мораса вірші: Гьоллерер, який у наступних «Акцентах»{325} дає вірша «Кельн», бажає додати ще щось, я обіцяв йому, це повинні бути найкращі, завтра я скажу Тобі, які.
Позаяк Гухель{326} не відповідає, я напишу йому, що все вже віддав; тоді й для Мораса буде достатньо.
У Зуркампа, де всі були дуже люб’язні, я зустрів Ганса Геннеке{327}. Я мусив сказати йому, що прибув з Мюнхена, він хотів знати, чи я бачив Тебе, я відповів ствердно. Відтак я мусив також дати йому Твою адресу.
Від Енценсберґера надійшов лист: принцеса ще не вислала йому обіцяні примірники Б. О.{328}
Чи повинні ми просити його вже цього разу послати вірші? У всякому разі, я попрошу добірку в Неллі Закс{329}.
Інґеборґ, Інґеборґ.
Я так переповнений Тобою.
І я знаю, нарешті, якими є Твої вірші.
Скажи мені щось про цю історію в потязі до Франкфурта.
73 {330} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 13.12.1957
Париж, 13.ХІІ.1957.
Один день і ще один {331}
74 {332} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Мюнхен, 16.12.1957
Понеділок увечері
Паулю, Твої троянди були вже тут, коли я ввійшла{333}, тепер уже не бракує майже нічого, тільки чорнила для цього листа. Потім надійшли гроші{334}, і я, усе-таки, дуже зраділа цьому з огляду на Різдво й на починання на цьому місці. Я Тобі дякую!
Щойно надійшов Твій вірш{335}; Ти написав його 13-го, у п’ятницю, коли я саме переселялася до світильника (бо це було водночас).
У цій квартирі я втомлена і щаслива, мушу дуже багато зробити, та мене це вже так не роз’ятрює.
Інґеборґ
PS
Завтра я напишу до редакції Б. О.{336} стосовно Енценсберґера; принцеса самостійно нічого не зробить, отож я не буду її цим обтяжувати. Долучи Енценсберґера, якщо ще є місце, хоча, думаю, це буде вже забагато.
У середу вранці я їду додому.
75 {337} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, дарчий надпис в окремому відбитку з перекладами поезій Аполлінера, Париж, Різдво 1957
Для Інґеборґ, Різдво 1957 р.
Пауль
76 {338} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Мюнхен, 27.12.1957
Мюнхен 27.ХІІ.1957
Принаймні на кінець року Ти повинен мати листа! Книжки{339} надійшли саме 24-го, я поклала їх під ялинку. Вони такі гарні!
Сьогодні я купила для світильника гарну свічку. Із Клаґенфурта я змушена була несподівано повернутися, через нову роботу{340}. Пробач, що надсилаю Тобі тільки такі новини. Наступними днями я мушу дуже багато зробити.
Несподівано я отримала телефонний дзвінок із Відня{341} (!), за два тижні маю там виступати з читанням. Я погодилася, однак, їхатиму туди з острахом, і тільки на один-два дні. Найкраще було б відмовитися. Прошу Тебе, супроводжуй мене в думках, щоб тамтешня мерзенність не могла мене заторкнути! Єдиний захист для мене — це наш час, коли ми були там разом.
А як Ти тепер живеш? Дай мені знати.