Для Інґеборґ —
Пауль
Париж, 24.XI.1958{476}.
110 {477} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 1.12.1958
1-го грудня 1958 р.
Люба Інґеборґ,
прохання: скажи мені, чи Ти написала принцесі й чи Ти назвала суму окремих гонорарів{478}. Річ у тім, що гонорари й досі не переказані. Для мене це більше, ніж неприємно. Проте я б хотів, перш ніж написати до Риму, довідатись від Тебе про деталі.
На все добре!
Пауль
111 {479} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Цюрих, 2.12.1958
Фельдеґґштрасе 21
Цюрих, 2-го грудня 1958 р.
Дорогий Паулю,
я написала принцесі; проте ще раніше отримала її листа з Риму, в якому стоїть не зовсім зрозуміле для мене речення: «…I am waiting for а hit (?){480} with what I should pay for the last issue with Germans. I long to get this in order…»[16] Я написала принцесі, особливо з огляду на Неллі Закс, — надіюся незабаром отримати від неї відповідь і дізнатися, які ж там є труднощі, якщо такі є взагалі.
Прийми подяку за «П’яного корабля» і за вірші Клауса{481}! (Я маю намір ще раз написати тепер до Ойґена Вальтера, незрозуміло, що сталося цього разу.)
Мені ще важко робити висновки з цих новин, з листів і речей, думати цілковито про все, я деколи надто втомлена, а Ти теж видаєшся німим, я намагаюся зрозуміти, хотіла б, щоб труднощі, як це бувало торік, вирішувалися в розмовах.
Інґеборґ
112 {482} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 2.12.1958
2.ХІІ.58
Люба Інґеборґ,
я пересилаю Тобі копію повідомлення про свій боннський літературний вечір{483}. (Лист належить одному студентові.) Скажи, будь ласка, що Ти думаєш про це.
Пауль
112.1 Додаток (Жан Фірґес, фрагмент листа)
«…інші вважали, начебто озвучення Ваших заголовків мають щось від комізму Гайнца Ергардта{484}. (Я не згоден з такою думкою.) Але насамперед нападали на Ваш пафос у пасажі з осанною{485}. Некоректна критика потрапила мені на очі після вечора у вигляді карикатури. На ній стояв у схиленій позі закутий раб, який із сопінням протестував проти своїх кайданів. Під малюнком стояло (і тут починається підлість): Осанна синові Давида!»
113 {486} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Цюрих, 10 і 23.12.1958
10.XII.58
Паулю,
я роздумую над Твоїм запитанням і над Твоїм листом, не можу всього написати, що спадає на думку, скажу тільки дещо стосовно кінця. Я думаю, що відповіді на це немає, для Тебе, про Тебе, немає відповіді на цю заувагу; їй місце у смітнику. Ми ж бо знаємо, що такі люди є, у Німеччині й будь-де інде, і нас здивувало б, якби раптом усі вони позникали. — Питання, радше, у тому, чи годиться, чи готові ми в залі людей, яких не можемо собі напитати, усе-таки читати для тих, які мають бажання слухати й відчувають сором за інших. Щось робити й вирішувати треба, насправді, тільки з такої позиції.
Як усунути зло зі світу, я не знаю, і чи потрібно його лиш терпіти, також не знаю. Однак Ти є тут, і тут є Твій вплив, і вірші говорять самі за себе й водночас захищають Тебе — у цьому відповідь і протидія у світі.
23-го грудня
Різдво вже так близько, я маю поквапитись. Сьогодні вранці надійшов ваш пакуночок; завтра я покладу його під ялинку, і тільки тоді відкрию. Минулого тижня я також надіслала подарунок для вас і дуже надіюся, що він щасливо й своєчасно надійде. Невдовзі після Нового року я поїду на кілька днів до своїх батьків, нам треба про дещо поговорити. Мій брат планує провести свою наступну практику{487} в Ізраїлі. Він дійшов до цієї думки цілком самостійно, і це мене тішить з певних причин і водночас безпричинно.
Завтра я думатиму про вас. Про Еріка, який зробить цей вечір справжнім. Нам це насправді важко вдається.
З любов’ю.
16
I am waiting for а hit (?) with what I should pay for the last issue with Germans. I long to get this in order. — Я чекаю на список, за яким маю розрахуватися за останній випуск із німцями. Я дуже хочу це залагодити… (англ.) Інґеборґ Бахман відчитує нерозбірливо написане Каетані «list» як «hit».