Від Вайґеля — жодних вістей, видається, що й видавництво не отримало жодних запитів. Тому я не знаю, що маю в Тебе просити. Я хотіла б, якщо це якось можливо, і якщо мене запитають, сказати «ні» після всіх цих образ{526}, однак, з іншого боку, боюся накликати їх ще більше, образ, які мене безглуздо нервують, і яким неможливо давати відсіч. Я безпорадна. Можливо, Ти сам зможеш поки що вирішити це для себе.
Коханий, нам так багато що завдає мук, уже навіть думка про все це, однак намагайся відкинути геть стільки, скільки зможеш, не варто марнувати на це стільки сили. Якби ж ти зміг приїхати в травні!…
Макс надсилає Тобі вітання. Він теж радітиме Твоєму приїздові.
Я рада, що вийшла вже Твоя книжка{527}, і радітиму кожній звістці від Тебе!
Інґеборґ
123 {528} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 12.3.1959
12-го березня 1959 р.
Люба Інґеборґ,
дозволь мені насамперед привітати Тебе з Твоєю премією{529}. Її ж присуджують сліпі, один із них, напевне, все-таки виявився зрячим — можливо, навіть декілька з них.
Я не можу багато сповістити Тобі. Щоденно я переживаю кілька ницостей, надмірно сервірованих, на кожному розі. Останній «друг», який обдарував мене (і Жизель) своєю брехливістю, зветься Рене Шар{530}. А чому би й ні? Я ж переклав його (на жаль!), а тому його вдячність, яку я вже й раніше, щоправда, у менших дозах, відчув на собі, не мала права залишитися невисловленою.
Брехня і підлість, майже скрізь.
Ми самотні й безпорадні.
Вітай Макса Фріша —
Хай Тобі ведеться добре й легко —
Твій Пауль
124 {531} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, дарчий надпис у книзі «Мовні ґрати», Франкфурт на Майні, 20.3.1959
Для Інґеборґ
Франкфурт-на-Майні, у Пальменґартені{532},
20-го березня 1959.{533}
Пауль
125 {534} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 22.3.1959
Париж, 22.3.59 р.
Чи Ти отримала книжку{535}, Інґеборґ? (Я надіслав її у п’ятницю{536} з Франкфурта, з дурного розуму, як бандероль авіапоштою — сподіваюся, вона дійде.)
Як не дивно, але цієї миті я знаю, що вона має вагу.
Твій Пауль
126 {537} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Уетікон ам Зее, 23.3.1959
ДОРОГИЙ ПАУЛЮ ДЯКУЮ ТОБІ ЗА ВХІДНИЙ КВИТОК ДО ВІРШІВ{538} ДО ПАЛЬМОВОГО САДУ{539} ДО NOUS DEUX ENCORE[18]{540} ДЯКУЮ ЗА ЦІ ВІРШІ
ІНҐЕБОРҐ
127 {541} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Цюрих, 14.4.1959
Паулю,
отож, у вівторок або в середу{542}, як Ти хочеш і зможеш! Я приїду зустріти Тебе. Напиши мені ще, будь ласка, час прибуття або надішли телеграму!
А тепер я чекаю.
Інґеборґ
14-го квітня 1959 р.
128 {543} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 18.4.1959
15.4.59{544}
Люба Інґеборґ,
вибач, але я не приїду наступного тижня, а лише за тиждень, я мушу — я вже давно обіцяв це — поїхати в Англію до старої тітки{545}, яка навряд чи вибачить, якщо я знову, як це вже раз було, підведу її. Будь ласка, не засмучуйся, я приїду, коли Вам буде зручно, скажімо, наприкінці квітня, й залишуся на два або на три дні.
Твій
Пауль
129 {546} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Цюрих, 20.4.1959
20 — 4 — 1959
Дорогий Паулю,
нам так само приємно буде наступного тижня, я хочу відразу сказати Тобі про це! Приїжджай, коли Тобі найзручніше. Ми не плануємо нічого конкретного, працюємо далі й бажаємо тільки погожих днів, коли Ти будеш із нами. Однак приїжджай якнайшвидше.
Інґеборґ
18
Nous deux encore (франц.) — Ми знов удвох. Ремінісценція з вірша Мішо NOUS DEUX ENCORE в перекладі ПЦ «Усе ще і знов, ми удвох».