Отож, лишається можливість побачення тільки для нас, однак я насправді мушу 15-го, або 16-го, можливо, навіть 14-го червня поїхати. Я подивилась на мапу в надії, що місце, де ви перебуваєте, дещо ближче, та воно дуже далеко. Ти можеш якось зарадити? Передай від мене Жизель та Ерікові велике вітання.
Ох, Паулю, я цілковито заклякла від різкого похолодання надворі, та ще від дечого іншого.
Інґеборґ
133 {559} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Рим, 9.7.1959
Bia делла Стеллетта{560} 23 Рим
Тел.: 56 30 39
9-го липня 1959 р.
Найдорожчий мій Паулю,
прийми подяку за телеграму{561}! І вибач, що я пишу лиш сьогодні, і можу написати тільки так небагато. Я не можу дійти ладу від пустки та виснаження, і це триває вже кілька тижнів. Макс мав би сюди вже приїхати до санаторію, на курорт, де лікують печінку, неподалік Риму, однак він мусить, усе-таки, попередньо бути в Німеччині, у Бад Мерґентгаймі{562}. Сьогодні я отримала від нього листа, він пише, що Ти був у Цюриху й намагався віднайти його в Уетіконі; однак він був у Тальвілі{563} у своїх друзів, щоб перебути дні між лікарнею та санаторієм. У серпні Макс приїде сюди, і я, отож, буду тут до 20-го вересня, а потім мушу, щоб заробити трохи грошей, здійснити подорож літаком{564} і написати про це, взагалі, я повинна була б працювати, однак не можу, мені все валиться з рук. Паулю, якось ми поговоримо, тепер надто тяжко, май зі мною терпіння.
Інґеборґ
134 {565} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Сільз-Базелья, 15.7.1959
Пансіон Шасте, Сільз{566} в Енґадіні, 15-го липня 1959 р.
Моя люба Інґеборґ,
тепер Ти в Римі, я прошу Тебе запитати принцесу, чому вона не надіслала гонорару{567} за матеріали для «Боттеґе Оскуре», які я зібрав. Ґрас{568}, якого я зустрів у Цюриху, досі не отримав свого гонорару. У зв’язку з цим я потрапив у надзвичайно неприємне становище, адже я обіцяв усім авторам гонорари.
Численні листи Еженові Вальтеру, якого справді неможливо стерпіти, серед них один рекомендований, залишилися без відповіді. Чи це просто недбалість, чи це, як я змушений, на жаль, припустити, щось інше? Будь ласка, допоможи мені вийти з цієї прикрої ситуації, допоможи внести ясність.
Ми пробудемо тут до 24-го, відтак повертаємося, не в останню чергу, щоб відпочити від таких довгих канікул, назад до Парижа.
Я також не завжди почуваюся добре.
Всього найкращого
Твій
Пауль
135 {569} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Сільз-Базелья, 20.7.1939
Моя люба Інґеборґ,
вчора тут був Макс Фріш, несподівано, я був зовсім непідготовлений до цього, приїхали також цюрихські знайомі, Алемани{570}, розмова була короткою, лише якусь мить насправді такою, на яку ми обидва сподівалися.
Мені ведеться — мій останній лист свідчить про це у свій нерозумний спосіб — не надто добре, і хоча я й переклав «Юну парку»{571}, проте почуваюся геть розбитим, це стосується мене самого й усього того, що пов’язано з писанням{572} — але що має робити той, хто вжився у писання? Та й взагалі…
Перед тим, як написати Тобі листа про гонорар за «Боттеґе Оскуре», я написав Тобі іншого — але не надіслав; я додаю його тут з усіма напівміркуваннями й запитаннями…
Можливо, це все-таки правильно, що Ти прийняла франкфуртську доцентуру{573} — адже всі ми вже давно — жертви компромісів.
Проте із навколосвітнім польотом на реактивному літаку{574}, Інґеборґ, справа виглядає трохи інакше: дозволь мені сказати Тобі, що щось дуже інтимне в мені опирається цьому намірові, а тому, оскільки для мене неможливо відділити його від себе, просить Тебе ще раз добряче обдумати все це; якщо ж Ти не в змозі зробити цього, то знай, що тоді я буду підноситися своїми думками ввись і навертати Тебе назад додому.