У суботу вночі
Паулю,
Жизель я вже написала{766} найголовніше. Сьогодні ввечері говорила ще з Гіршфельдом{767}, який напише видавцеві{768} листа.
Щось усе-таки діється, однак це потребуватиме ще багато днів, доки дасться взнаки, Ти ж розумієш. Паулю, коханий, Ти мусиш працювати, не думати безупинно про це, це спустошить Тебе, цього не повинно статися.
Бажаю Тобі багато, багато невідступних, добрих думок!
Твоя
Інґеборґ
174 {769} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Цюрих, 5.12.1960
5 — 11 — 60{770}
Дорогий Паулю,
д-р Вебер захворів на грип, домовленість знову перенесли на один тиждень. Для Курта Гіршфельда я придбала вже матеріали{771}, найголовніше, щоб він зміг надіслати це видавцеві. Він напише. У «Тат»{772} ще не з’явилось нічого, однак це, мабуть, зволікання — або я придбала інші примірники. У середу вранці я мушу вирушити на три дні до Франкфурта{773}. Потім напишу знову!
Усього якнайкращого.
Інґеборґ
175 {774} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Рим, Різдво 1960
Паулю,
нехай Добро з добром залишається, а все інше стане Добром!
Інґеборґ
Різдво 1960
176 {775} Інґеборґ Бахман і Макс Фріш до Жизель Целан-Лестранж і Пауля Целана, Рим, 24.12.1960
ВЕСЕЛИХ РІЗДВЯНИХ СВЯТ БАЖАЮТЬ
ІНҐЕБОРҐ І МАКС ФРІШ
177 {776} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман і Макса Фріша, Монтана, 27.12.1960
Монтана{777}, 27-го грудня 1960 р.
Дорога Інґеборґ, дорогий Максе Фріш!
Наші різдвяні побажання вже кілька днів у дорозі: я послав телеграму{778} спочатку на «152, Вія Джулія{779}», відтак «125» і нарешті, позаяк і цей номер будинку виявився неправильним, на стару адресу в Уетіконі. Вибачте, будь ласка, за це запізнення. (У поспіху від’їзду я залишив занотовану біля телефону{780} римську адресу на своєму столі.)
Отож іще раз, також тут: Всього радісного й світлого Вам обом!
Я повертаюся вже післязавтра назад, через Цюрих{781}. /Ще одне, для інформації: Леонгардт надіслав{782} мені, окрім різдвяних вітань, статтю Абеля, в цій справі треба, як він сам висловився, «вистояти», найкраще, пише він, для нього було б, якби я сам відповів…
Ці «посланці» є скрізь: учора я зустрів тут, у Монтані, чоловіка, який багато років тому відвідав мене в Парижі: Енрік Бек{783}. Чи я вже читав, що написали про мене в останньому числі журналу «Культур»{784} (за грудень)…/
Найсердечніші вітання й побажання!
Пауль
178 {785} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Рим, 3.1.1961
3-го січня 1961 р.{786}
Дорогий Паулю,
прийміть подяку за телеграму й мою подяку Тобі за листа! Натомість усі, усі випуски «Комерс»{787} надійшли сюди 24-го, завдяки чудові пошти, хоча пошта не завжди здатна на чудеса. — Я додаю листа, якого я написала Тобі кілька днів тому, бо в ньому є речі, які Ти повинен знати; спочатку я не хотіла відсилати його, щоб не ятрити Тебе на канікулах. Я переглядала «Культур»; однак там нічого немає. Напевно, д-р Вебер дав Тобі в Цюриху пораду{788} щодо Леонгардта.
Незабаром мала б з’явитися вже декларація лауреатів премії Бюхнера{789}.
Дозволь запросити Тебе до Риму вже навесні, бо зима тут негарна, весь день тільки й тремтиш від холоду, і я почуваюсь увесь час хворою або напівхворою.
Хай щастить Тобі, любий Паулю!
Твоя
Інґеборґ
178.1 Додаток
Дорогий Паулю,
від Леонгардта, якому я свого часу писала, після того, як він затримав статтю Абеля, надійшло повідомлення{790}; він пише, що надіслав цю статтю Тобі (а саме цього я й хотіла не допустити, щоб Ти хоч коли-небудь побачив її!), бо, очевидно, я дала йому надто мало вихідних даних для того, що б він тепер міг зробити, виходячи з позиції «журналіста»! Ти ж уже знаєш, що д-р Вебер вважає це нерозсудливим та недобрим, щоб я, або хтось інший, кого я назву, відповідали на це, бо тут нема що відповідати — Абель мусить спершу все поправити. Леонгардт, очевидно, хоче для своєї газети насамперед щось «журналістське», «цікаве», а на це не можна піти.