Сам Абель також мені написав, він робить закид мені щодо тексту «Спростовання» у «Ноє Рундшау», щодо деяких формулювань. Доречно було б залишити його без відповіді, та я, імовірно, усе ж таки відповім йому{791}; думаю, що він молодий, і, можливо, сказане слово йому допоможе визнати, що він неправий.
Мені потрібно ще трохи часу, бо я мушу нас іще влаштувати; початок тут — нелегкий. Маю надію, що в Монтані добре, і вам ведеться там непогано.
Я страшенно пригнічена.
Твоя
Інґеборґ
Віа Джіулія 102
Рим 23 — 12 — 60
179 {792} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 9.1.1961
Париж, 9-го січня 1961 р.
Моя люба Інґеборґ,
саме надійшли обидва Твої листи — я хочу відразу відповісти на них, дуже коротко й квапливо, оскільки мені вже час іти на Рю д’Ульм{793}.
Першу статтю Абеля в журналі «Вельт» Ти знаєш; вона базується на ницих наклепах — в ній запитується, чи я, смертний, взагалі існую — і на сфальсифікованих «цитатах» і датах. Після «Спростовання» і статті Петера Сонді{794} все безперешкодно, себто іще підступніше, триває далі, див. «Ді Цайт»{795} і гранки цієї газети.
Якщо Абель Тобі напише, Інґеборґ, то це провокація. Будь ласка, не йди на неї! У жодному разі, Інґеборґ!
Маурер{796}, я довідався про це позавчора, спростував у журналі «Вельт» від 31.12. слова про «майстра плагіату», які К.Ґ. вклала йому в уста.
Інґеборґ, не забувай: так звана спадщина є чистою вигадкою — це легко довести. Після смерті Ґ. існувало лише кілька віршів, написаних німецькою мовою. Наведені К.Ґ. у зв’язку з цим дати 1951, 1956 і 1960 рр., а також порівняння обох «варіантів» її написаних в 1951 та 1960 рр. передмов до «Трави марення» («Traumkraut») виразно свідчать про те, що тут підправляли, а також про те, як і чому.
Три цикли, які я переклав, К.Ґ. опублікувала, після того, як вона їх «переробила» — це також легко довести — під своїм ім’ям. (Видавництву Лухтерганд це достеменно відомо.{797})
Ще раз, Інґеборґ: Абель діє mala fide[23]. Не дай себе спровокувати!
Я додаю до цих рядків, для Тебе й для Макса Фріша, фотокопію з журналу «Баубуденпоет»{798}: щоб Ви побачили, що і в який саме спосіб тут досягається…
Всього доброго!
Твій Пауль
Про те, що це не «Культур»{799}, а «Панорама»{800}, я Вам уже писав…
Додаток: Фотокопія статті Клер Ґоль, «Невідоме про Пауля Целана».
180 {801} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Уетікон ам Зее, 20.1.1961
Уетікон ам Зее
20 — 1 — 1961{802}
Дорогий Паулю,
прийми подяку мою за листа! Щодо «Панорами»: єдино правильним є, безперечно, те, щоб видавництво Фішер надіслало до цієї редакції «Ноє Рундшау»{803} з супровідним листом, щоб інформувати її та надати їй права.
Отож Абелеві я не писатиму. Хоча я вже зробила деякий начерк листа{804}, та тут справді якимось фатальним чином вплутуєшся в цю справу, і немає жодної певності, що з другого боку є добра воля — та, власне, все цьому й суперечить. Однак так хотілося б припустити існування доброї волі й цим спокуситися…
Деякий час, до початку лютого, я буду ще тут, у Швейцарії; далі, до 20-го березня адреси не матиму, бо буду в дорозі (виступи з читаннями{805}). А на початку березня знову перебуватиму в Римі. А потім, надіюсь, і Ти незабаром приїдеш.
Твоя Інґеборґ
181 {806} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Цюрих, 27.1.1961