Чи можлива альтернатива демократії? Суспільство без головуючої держави, без правила більшості, вільне та співпрацююче товариство?
Абсолютно можливо. Така альтернатива необхідна терміново, якщо ми не хочемо скотитися в тиранію і застій. Західний світ потребує нового ідеалу. Ідеал, який поєднує в собі динамізм і свободу особистості з соціальною гармонією.
Такий ідеал не утопія. Його можна досягти. Перше, що потрібно зробити - зменшити роль держави. Люди повинні відновити контроль над своїм життям і плодами своєї праці. Без настирливих правил і податків люди будуть створювати безпечні, життєздатні і сталі спільноти. Чому люди не можуть витрачати свої гроші як вони хочуть і купувати страхування, охорону здоров'я і освіту, які вони обрали? Яке велике лихо трапиться, якщо так станеться? Навіщо державі брати гроші з населення через податки і приймати ці рішення за них? Людям потрібно повернути собі свободу вибору, свободу вирішувати свої проблеми так, як вони вважають за потрібне. Самостійно, або разом. Бо без співробітництва порядок і процвітання неможливі. Але співпраця може дійсно працювати лише на добровільній основі, на основі взаємної згоди.
Люди повинні відновити контроль над плодами своєї праці. Вони повинні мати свободу створювати свої власні місцеві, релігійні, комуністичні, капіталістичні, етнічні і так далі громади. Вони можуть регулюватись "демократично", якщо члени громади захочуть.
Патрі Фрідман, онук лауреата Нобелівської премії Мілтона Фрідмана, одного разу сказав: "Урядування – це галузь з дуже високим бар’єром входу. Ви повинні перемогти на виборах або розпочати революцію, щоб спробувати нову форму правління".
Насправді не існує вибору або конкуренції урядування. Люди вважають важливим те, що компанії конкурують. Обираючи автомобіль, одяг або страхування, ми очікуємо побачити можливість вибору серед багатьох конкуруючих постачальників. Тоді чому б не створити ринок управління, де уряди змушені конкурувати, і де громадяни можуть легко переїхати до іншого регіону, де діє інший уряд? В даний час люди можуть переїхати в інше місто, але через те, що більшість податків і законів прийняті федеральним урядом, це нічого не змінює. Для отримання різного виду управління, люди змушені емігрувати, а це є величезним бар'єром.
Ми знаємо, що компанії мають тенденцію до утворення монополій і картелей з метою зниження конкуренції. Уряди також схильні до цього. Подивіться на концентрацію державної влади у Вашингтоні чи Брюсселі. Проте у вільному ринку у людей є можливість почати новий бізнес та кинути виклик існуючій монополії. Саме тому монополії, як правило, недовго витримують в приватному секторі. Коли монополісти пропонують надвисокі ціни або зловживають своїм положенням на ринку, вони запрошують інші компанії на даний ринок.
В державному управлінні такої конкуренції не вистачає. Як справжні монополісти політики не хочуть конкуренції. Вони воліють, щоб усі питання вирішувались на колективному та на центральному рівні. Вони кажуть: "Проблема нелегальної іміграції може бути вирішена тільки в європейському контексті". Або: "Боргові кризи можуть бути вирішені тільки на міжнародному рівні." Або: "Тероризм може бути подоланий тільки за допомогою потужного центрального органу". Тим не менш, у світі є багато маленьких країн, які не входять в будь-які "блоки", і які не потерпають від економічної кризи і тероризму. Так само припускається, що ми повинні вірити, що освіта, охорона здоров'я, фінанси, соціальне страхування і так далі, можуть бути узгоджені і регулюються тільки на національному рівні. Але для цього не існує жодних підстав.
Децентралізація буде корисною для багатьох груп у суспільстві. За місцевої автономії прогресивні мислителі можуть втілити свої ідеї на практиці, і консервативні мислителі можуть впровадити свої цінності не змушуючи інших пристосовуватись до їх способу життя. Люди, які хотіли б заснувати еко-хіпі комуну, можуть жити у відповідності зі своїми мріями. За свій рахунок, звісно. Релігійна громада, яка хоче не відчиняти свої магазини у неділю, зможе робити це. Єдиний підхід для всіх не потрібний і навіть не бажаний. Децентралізація, на відміну від національної демократії, є системою типу "живи і дай жити іншим".