Нові технології навіть можуть стати в пригоді у створенні нових держав. Організація Сістейдинг (Seasteading), що була заснована вищезазначеним Патрі Фрідманом, будує штучні острови у відкритому морі. Ці острови можуть стати альтернативою до існуючих форм правління.
Для того, щоб досягти високого рівня децентралізації, наша сучасна політична система потребує радикальних змін, але вони не настільки складні, як здається на перший погляд. Великі урядові організації можуть бути ліквідовані. Міністрества освіти, охорони здоров’я, соціальної політики, економіки, сільського господарства, закордонних справ, гуманітарної допомоги і фінансів можуть бути розпущені. Суспільство потребує лише базові державі послуги, щоб забезпечити дотримання законів і порядку і вирішувати питання охорони навколишньої середи.
Соціальна держава може бути перетворена в страхову компанію. Це надасть громадянам свободу і безпеку. Вони зможуть вибирати форму і обсяг страхування індивідуально чи колективно через профспілки або компанії, де вони працюють. Умови державного страхування, як ми знаємо, постійно змінюються урядом. Безпека, яку нам пропонує уряд, неповна і залежить від забаганок політиків. Це потрібно зупинити. Допомога бідним і тим, хто цього потребує, може бути надана на місцевому рівні.
Державний контроль над нашою фінансовою системою повинен бути заборонений. Таким чином уряд не матиме можливості знецінювати вартість грошей і штучно спричиняти підйоми і падіння курсу. Таким чином буде створений справедливий фінансовий ринок, яким більше не будуть маніпулювати могутні держави і пов’язані з урядом фінансові інституції.
Велика демократична національна держава повинна поступитись місцем маленьким політичним утворенням, громадяни яких матимуть змогу самостійно вибирати форму існування суспільства. Там, де це можливо, питання повинні вирішуватись на якомога нижчому місцевому рівні.
Це означає кінець ЄС, що і на краще. Європейські політики полюбляють змальовувати сценарії Судного дня про те, що може статись, якщо ЄС розпадеться. Але такі держави як Швейцарія і Норвегія ніколи не були членами ЄС і при цьому чудово себе почувають.
Іноді можна почути аргумент, що ЄС забезпечує вільну торгівлю між європейськими державами. Якби це було єдине, що б робив ЄС, це ще було б прийнятним, але ЄС втручається в цілу низку питань. "Внутрішній ринок" створений Брюсселем немає нічого спільного з економічною свободою. Навпаки, ЄС спритно приймає закони і постанови, які обмежують економічну свободу. Ця майбутня Наддержава поглине свободу громадян і бізнесу. ЄС є протилежністю децентралізації – це приклад централізації, непрацездатна сила, яка все руйнує на своєму шляху, де індивідуальна свобода знаходиться під ще більшою загрозою, ніж національна демократія. Чим скоріше він буде ліквідований, тим краще.
Є багато підстав для того, щоб з оптимізмом дивитись в майбутнє. Людство накопичило неймовірно багато знань і величезні виробничі можливості. Цього більше, ніж достатньо, щоб забезпечити добробут для кожного в світі.
Крім того, після розпаду кривавих комуністичних і фашистських режимів ХХ століття, таких як Радянський Союз, Китай та інші держави, в світі розпочалась тенденція до більшої свободи. Великі групи людей отримали індивідуальну і економічну свободу, що призвело до більшого процвітання і добробуту. Інші вже піднімаються проти диктатур і вимагають більшої свободи. Немає підстав для припинення цієї тенденції.
Можливо, складно уявити життя без демократичної національної держави, але схожі радикальні зміни мали місце в минулому. Як написали Лінда і Морріс Таннехілл в своїй класичній лібертаріанській антидемократичній книзі "Ринок для свободи" в 1970 році: "Уявіть собі кріпака, який юридично зв’язаний з землею, де він народився і з соціальним прошарком, до якого він належить, працюючи від сходу сонця до заходу з примітивними знаряддями праці для отримання мінімального прибутку, який він повинен розділити з феодалом. Його розумові процеси заплутались в страхах і забобонах. Уявіть собі, що ви пробуєте розповісти кріпаку про соціальну структуру Америки ХХ століття. Мабуть, вам буде дуже важко переконати його в тому, що така соціальна структура можлива, тому що він сприйматиме все, що ви йому розкажете, крізь призму власних знань про суспільство. Він, навіть, зверхньо проінформує вас, що людина, яка народилась у відповідному прошарку суспільства має чітко визначену соціальну роль. Якщо цього не буде, суспільство швидко перетвориться на хаос. Так само, розказуючи людині ХХ століття, що уряд це зло і тому можна обійтись і без нього і, що ми матимемо набагато краще суспільство без уряду, можна легко отримати у відповідь скептичні погляди… Особливо, якщо ваш співрозмовник не звик думати незалежно. Завжди важко уявити існування суспільства, яке відрізняється від того, в якому живемо ми, а особливо таке, що є більш розвиненим. Це тому що ми так звикли до нашої соціальної структури, що ми схильні автоматично розглядати інші форми існування суспільства через призму нашого досвіду, що є повністю позбавленим сенсу."