— Блазень! Тобі це не минеться, комуняко! Сестро Ремедіос! Дисципліна! — а тоді заклеїла хлопцям роти пластирями, аби не реготали, а відповіді вони мали писати крейдою на чорних табличках. А Толпі отримав ще раз, бо не вмів писати.
Після вечері хлопці під наглядом сестри Розини по черзі йшли до туалету в темному закутку огородженого подвір’я. Толпі з широко роззявленим ротом вглядався в чорні закопчені стіни — Будинок святого Обскуранта був величезним, мав п’ять поверхів, крім сутеренії, й хлопцеві здалося, що він опинився на дні колодязя. Квадратний клапоть похмурого неба швидко темнішав, на ньому кружляли гайворони. Потім хлопці йшли вісімками до спальні на третьому поверсі; в кімнаті із Толпі виявилися і Яремка, і Сонько Хелпа, і малий Збиньо, чий батько ходив до дівок. Сестра Розина ласкаво прикрила хлопця аж до підборіддя та поцілувала в щоку. Губи її були великі, м’якенькі, пахли свіжістю великого міста: сірим милом та лізолом. Толпі відчув жар.
Молода черниця побажала всім на добраніч, прикрутила ґніт в олійній лампі та пішла геть, похитуючи стегнами. Ключ заскреготів, прокручений у замку.
— Толпі, щасливчику! Ах ти ж клятий щасливчику! — захихотів Яремка з ліжка навпроти.
Ледве в коридорі стихли кроки сестри Розини, якесь з ліжок зарипіло, а за мить поряд із Толпі з’явилася кремезна тінь.
— Їбаний ти комуняко! — Сонько Хелпа потужним прямим правицею у самий центр черева вибив із хлопця залишки повітря.
— Гей! Припини! Не бий! Я ніякий не комуніст!
— Брешеш! — Сонько дав Толпі в писок, аж тому задзвеніло в голові, а сам хлопець скрутився в клубок, закриваючись руками. — Ма… тене… каза… ти… няка!
Слова висіли у повітрі урвані, без ладу і складу, світ кружляв у Толпі перед очима достоту як тоді, коли він був п’яний.
— Ну, оглух?! — процідив підсвинок крізь зціплені зуби, трясучи Толпі. — Матінка Інтенебрія казала, що ти комуняка! То хто бреше: вона чи ти?!
— Гей, Сонько, відпусти його! — крикнув Яремка, але марно.
— Я правду кажу!
— Тож матінка Інтенебрія бреше, так? Ти, падлюко! — Сонько висмикнув свою жертву за чуба з ліжка і кинув на підлогу. — Пішов нахрін, швиденько, не треба тут таких, як ти!
— Я й хотів би, — простогнав Толпі, — але не маю як. Двері зачинені, на вікнах ґрати.
Сонько, тупо на нього витріщаючись, якусь мить розважав, чи не ображає його новий хлопець, і, схоже, вирішив, що таки ображає, бо почав копати лежачого в обличчя, в живіт, по нирках, де попало.
— Годі тобі, ти, свиня товста! — Яремка накинув на голову Сонька ковдру, повалив на землю й почав гамселити кулаками, але той був сильніший і швидко скинув із себе рудого худоребрика.
— Хлопці, на допомогу! — крикнув Яремка, коли Сонько розквасив йому носа, але ніхто навіть не поворухнувся, а малий Збиньо, чий батько ходив до дівок, сховався під простирадлом.
Коли в кімнату увірвалася матінка Інтенебрія із сестрою Ремедіос, Толпі нерухомо лежав головою в чорній калюжі крові, Яремка із розпухлим обличчям корчився в кутку, а Сонько, якому не було завдано жодної шкоди, підбіг з плачем до старої черниці й сховав обличчя в її сутані.
— Ш-ш, маленький, ш-ш, — матінка Інтенебрія пестливо пригорнула його до своїх висхлих грудей. — Уже все гаразд, уже все гаразд.
— Задушити… Хотіли задушити мене ковдрою! — ревів Сонько, вказуючи за спину товстим палюхом.
— Бреше, як Сірко на вітер! — вигукнув Яремка.
— Стули пельку, мерзотнику! Ми вас на вулиці підібрали, від злих родичів уберегли, аби зробити з вас справжніх людей, а ви тут вбивство хочете вчинити, отака ваша вдячність?! Ешафоту для вас мало! Підводяться, комуняко, годі прикидатися! — стара черниця потягла Толпі за вухо, але хлопець досі не прийшов до тями, з його носа цебеніла кров. — Були ми з вами надто добрими, надто! Сестро Ремедіос, цих двох — в ізолятор! А ти, зайчику, ходи зі мною до лікаря, оглянемо твої рани, залишишся нині в лікарняному крилі, — і вийшла із Соньком, обіймаючи його кістлявою рукою.
Сестра Ремедіос завдала бідолашних хлопців собі на плечі — по одному на кожне, а шлях її позначували темні розбризкані краплі крові.
IV. Як Толпі призвів до революції, не бувши комуністом, а в Яремки виросли вуса