— А… але бабуня Славуня сказала, що ви нові місяці витоплюєте.
— Ага, бувало таке кілька разів. Я ж не настільки дурний, аби не підстрахуватися. Перш ніж зустріти Суддьокрука, я знайшов у пожовклих, побитих міллю книжках рецепт виготовлення місяця, написаний у сімнадцятому столітті двома фармацевтами з чеського Пільзна: Карелом Кжеміліком та Вацлавом Воухоморкою[27]. Начебто той місяць, який ти, Толпі, разом із чортом розбив, був ними створений. Я ж — так, витопив кілька місячних вогників. Утім, для того, аби витопити справжній місяць, потрібні сни та марення, причому — великі, справжні, а в мене таких ніколи не було. Моїх снів вистачило лише на брязкальця, але багато з тих складників, що були легше доступні, я зібрав у безпечному місці.
— Чорт Сірничок казав, що рештки місяця він відвіз на смітник…
— Ні до чого воно нам. Смітник за Бистрицею надто великий, аби ми змогли його прочесати, та й забагато там гайворонів. А часу в нас обмаль. Той пил — головним чином з крилець нічних метеликів, а я знаю його безпосереднє джерело. Те, що найважче знайти для створення місяця, те, що невидиме та є місячною душею, втекло одразу, щойно ви його розбили, — Ян Азриель Геспер підійшов до комода і витягнув із шухляди блискучий «люгер». Ретельно вставив магазин і раптом спрямував дуло на Толпі. — Я тобі не довіряю. Ти щось приховуєш, не сказав мені всієї правди, а зараз для цього не найкращий час.
Серце Толпі закалатало в самісінькому горлі, він зіпав широко роззявленим ротом, як рибина, долоні стали мокрими від поту.
— П… п… пане Геспере, м… милості благаю! Батько вдома чекає, нікого в нього, крім мене, на світі немає…
— Ох, припини скиглити, заяче ти серце. Ані крихти духу в тобі немає. Не тремти так, не вистрелю тобі в голову, хіба що викинеш якийсь собачий фортель. До світанку ще далеко, але ніч молодшою не робиться. Ти підеш зі мною. Размус дасть тобі нормальне вбрання. І якщо я тебе залишу при собі, ти готовий дати відсіч гайворонам або, що гірше, постати проти самої Мадам?
— Ма… Мадам?
— Зольст фархант верн! Ти, Толпі, що, з неба впав? Мадам Айша Ядіш Шоша. Увесь Люблін її знає. Вона обирає мера та райців. Зазвичай, серед своїх коханців. Наскільки я її знаю, вона б прагнула мати місяць для себе. Ну, вперед. У нас мало часу.
VII. Як Толпі потрапив до будинку сумнівної репутації
Руда ніч, свіжа по мжичці, вже розпогоджувалася над містом. Ян Азриель Геспер і Толпі, наче духи, скрадалися краєчком Великих Сходів, а кострубаті явори простягали над ними своє чорне гілля. Листя на них майже опало і тепер лежало на сходах, мокре та слизьке. Толпі двічі падав. Темна фігура старого рабина із роздратуванням затрималася кількома сходинками вище. Пильовик, сірий, як осінній вечір, надавав Гесперу прямокутного кшталту.
Він упав на них без жодного попередження: фуркотіння крил, крра-ха, кіготь розідрав Толпі щоку, хлопець крикнув, бо палило як вогнем; гуркіт пострілу, раз і другий, кулі просвистіли в Толпі біля вуха. Коли хлопець заспокоївся, то біля своїх ніг побачив чорне пташисько. Голова того була розвалена, мізки розтікалися по кам’яних плитах. Пазуристі лапи ще шарпалися.
— Винюхали нас, — просичав Геспер. — Швидко.
Вони промчали невеликим майданчиком угорі сходів і припустили бігцем вулицею навпроти. Вуличка закінчувалася широкою вигнутою брамою, що вела на ринок. Рабин потягнув Толпі в темряву якоїсь сходової кліті.
27
Кжемелик та Вахмурка — персонажі чеського мультфільму «Казки моху та папороті» (