Десь поряд зі мною Кіпс намагався витягти свою рапіру, та ніяк не міг цього зробити, бо саме сидів на ній. Локвуд, стоячи навколішки, шукав на поясі каністру з магнієм. А що тим часом робила я? Задкувала далі, бо привид, здавалося, зосередив свою увагу саме на мені. Отже, я задкувала, а привид дедалі більшав, тулячи до боків свої прикриті полотном руки.
— Ти диви, а він таки здоровило, — озвався череп таким голосом, у якому було чути хіба що суто наукове зацікавлення.
Я вдарилася спиною об холодну стіну мавзолею.
Привид ворухнувся. Легко, наче та акула серед моря, він подолав простір, що розділяв нас, і завис наді мною.
До мого обличчя наблизилось його лице, геть заросле брудом та павутинням. Я відчула запах воску та вогкої землі — дух цілковитої, безмежної самоти цього потойбічного Гостя. Він простяг до мене свою висохлу руку, ворухнув примарними пальцями, і в моїй голові пролунало:
— Маріса Фіттес...
Мої колеги щось кричали, та я не звертала на них уваги. Я чула тільки хрипкий, далекий голос привида.
— Маріса Фіттес...
— Так! — відповіла я. — Що з нею?
До мене наблизився Локвуд із каністрою в руці:
— Люсі! Посунься вбік!
— Маріса... — провадив тим часом Гість. — Приведи її до мене...
Уже наступної миті він зник — так ніби тут ніколи й не було його. Напружена атмосфера розвіялась; мене хитнуло вперед, моє волосся розкуйовдилось. Тієї самої миті всі ліхтарі згасли, й зала поринула в цілковиту пітьму.
Хтось засвітив кишеньковий ліхтарик і підійшов до мене. Промінець ліхтарика висвітлив порошинки, що літали довкола в повітрі, й нитки павутиння на моїх колінах.
— Люсі?—то був Локвуд, що присів біля мене навпочіпки.
— Усе гаразд, не хвилюйся.
— Що він з тобою зробив?
— Нічого. Локвуде... — я помовчала, не знаючи, що сказати далі. — У нас були коли-небудь замовники-привиди?
Він здивовано вирячився на мене:
— Звісно, ні. Чому ти питаєш?
Я закинула голову, притуливши потилицю до каменя:
— Бо мені здається, що в нас тільки-но з’явився саме такий клієнт.
Частина друга. Нещадна красуня
4
Будинок № 35 на Портланд-Роу, що слугував конторою для агенції «Локвуд і К°», був вельми незвичайним місцем. Коли за моєю спиною зачинилися старі чорні вхідні двері і я побачила привітну усмішку ацтекського кришталевого черепа, що правив за абажур лампі на столику для ключів, з моїх плечей, немов важкий плащ, відразу злетіли всі турботи цього світу. Я застромила свою рапіру до високої підставки для парасольок, повісила куртку на гачок і попрямувала передпокоєм уздовж полиць, заставлених химерними глечиками, масками й мальованими видовбаними гарбузами. Якби зараз був день, я зазирнула б до вітальні, щоб подивитися, чи не відпочиває там хтось із моїх колег, а якби ніч — то до бібліотеки, де хто-небудь міг би засидітися за роботою. А якби нікого не було і в бібліотеці, я подалася б униз, на кухню, де тут-таки зрозуміла б, хто нещодавно тут побував: чи Локвуд, якби там пахло грінками, чи Джордж із Кіпсом, якби пахло кексом. Відкрита бляшанка з зеленим чаєм і кілька соняшникових насінин на столі підказали б мені, що тут була Голлі, яка зараз працює з паперами в конторі. Її сліди, щоправда, на кухні залишались нечасто — Голлі дівчина охайна й нічого по собі не залишає. Ще рідше на кухні можна було відчути запах копченого оселедця й побачити грудки засохлого мулу біля дверей; це мало означати, що до нас завітала Костомаха-Фло, відома продавчиня артефактів.
Будинок був тим надійним прихистком, де ми завжди могли сховатись від привидів та інших, часом ще моторошніших, загроз. Найбільше мені подобались ті години, коли ми сиділи за сніданком після вдало завершеної роботи, а крізь відчинене вікно виднів осяяний сонцем садок.
Так само було і вранці після наших відвідин мавзолею Фіттес. Ми з Локвудом і Джорджем сиділи на кухні й чаювали, а Голлі саме пішла до крамниці Арифа купити пончиків. Перед нами на столі купчились баночки з варенням, підставки для варених яєць, маслянки, тарілки з крихтами від грінок, та ми, одначе, не поспішали закінчувати наш сніданок. З одного краю стола височіла посріблена склянка, на якій вигравали сонячні промінці. Перед кожним з нас парувала чашка з чаєм.