Жюв здригнувся. Йому здалося, що насувається нове невблаганне лихо, що замало цього горя і сліз. Атож, може статися непоправне.
І Жюв уявив найстрашніше, як Фандор божеволіє і поринає в морок безумства! Та чи можливе таке жахіття? Чи не помиляється лікар, що з поважним виглядом мовить про таке? Затинаючись, Жюв пробурмотів:
— Ви слушно кажете, докторе, цілком слушно.
Жюв повернувся, щоб іти до Фандора. І нараз занімів, застиг, ужахнувся, Фандора в палаті не було, він зник. Жюв навіть очам не повірив. Схаменувшись, кинувся з палати в коридор. Фандор мусить бути десь тут. Він, знетямлений розпачем, утік, аби не бачити знерухомілого й знекровленого обличчя коханої, білішого за подушку. Жюв гадав, що журналіст десь плаче, забившись у куток. Та не побачив його! Коридор був порожній! Ошелешений Жюв метнувся назад у палату.
— Фандоре! Фандоре!
У невеликій кімнатці були тільки лікар і стара Фелісіте, що клопоталася біля небіжчиці, востаннє її обмиваючи й опоряджаючи, обсипаючи квітами.
— Фандоре! Фандоре! — розпачливо покликав Жюв.
З'явився санітар. Він прийшов з першого поверху і простягнув Жюву візитку.
— Для вас, пане!
Жюв вихопив її й отетерів: то була Фандорова візитка. На ній олівцем тремтячою рукою було написано кілька слів. Жюв одразу впізнав той нерівний почерк. Ось про що сповіщали майже нерозбірливі рядки:
«Жюве, не лякайтеся. Я страждаю, тяжко страждаю, але духом не занепав. Мені треба побути самому. Я піду, куди очі бачать. Подбайте про мою бідолашну Елен, не залишайте її… На Бога, не залишайте її. Я скоро повернуся».
Жюв аж затремтів.
— Господи, — бурмотів він, — що має значити це послання? Невже Фандор і справді збожеволів?
Інспектор опустився на коліна біля ліжка, затулив обличчя руками і заридав. Його плечі немов притиснув униз страшний тягар. Проте помалу Жюв заспокоївся, сльози висохли. Поряд стояла навколішки черниця з монастиря Сен-Венсен-де-Поль; вона перебирала чотки, і в палаті чулось, як одна по одній цокають кісточки. На підвіконні знадвору цвірінькало кілька пташок. Запалені свічки сповнювали палату теплим духом воску.
Жюв пробув біля небіжчиці до ранку.
Наступного дня о четвертій годині пополудні французький міністр закордонних справ звелів пустити до нього його світлість графа д'Оберкампфа, обер-камергера її Величності королеви Голландії. Служник пропустив відвідувача і щільно причинив двері міністерського кабінету.
Француз і голландець привіталися.
— Ваша світлість просили аудієнції? — спитав міністр закордонних справ. — Буду радий прислужитися вам.
— Пане міністр, — відповів граф, — я дякую вам за виняткову ґречність. Мій візит не протокольний, я приїхав до Парижа інкогніто. Мені вкрай необхідно вас бачити, і я безмежно вдячний, що ви покинули кабінет міністрів задля цієї термінової аудієнції.
— Радий прислужитися вашій світлості, — знову вклонився міністр. — Але чим викликані ваші відвідини?
— Пане міністр, зараз ви все почуєте.
Граф д'Оберкампф, обер-камергер королеви Голландії сів у фотель. Та одразу ж підвівся і підійшов до великого столу, за яким сидів французький міністр. Стишивши голос, ніби мав сповістити вкрай важливе, ніби хотів, щоб його чув тільки міністр, він заговорив:
— Пане міністр, ви, безперечно, знаєте про останні події, що збурили Париж?
Міністр закордонних справ не приховував подиву:
— Що ви маєте на увазі, ваша світлість?
Граф д'Оберкампф повів далі:
— Я маю на увазі трагічні події, яким сьогодні всі газети присвячують спеціальні випуски.
Міністр закордонних справ здивувався ще більше:
— Отже, йдеться про шлюб in extremis журналіста Жерома Фандора й смерть бідолашної Елен, нібито Фантомасової доньки?
— Так, пане міністр.
— Я чекаю, що ваша світлість скаже з цього приводу, — вклонився міністр.
— Те, що я скажу, пане міністр, — вкрай серйозне, і воно напевно здивує вас. Ви знаєте, хто був свідками нареченої?
— Я щойно довідався про це на засіданні кабінету міністрів, — спохмурнів міністр. — Знаю, що президент республіки та інспектор Жюв були свідками і що ваша світлість була свідком нареченої разом із тим нелюдом Фантомасом… Мабуть, ваша світлість хоче просити мене, щоб не поширювалися небажані чутки…