— Сестро!
— Що це?
І раптом застиглу тишу порушила лайка. Грубий чоловічий голос несамовито скрикнув:
— То це таке паскудство, га?
І тоді сталося щось неймовірне. Одна з черниць, мало не перекинувши свічник та вінки, метнулася до труни. Витягла з кишені викрутку й квапливо почала відкручувати шурупи. За нею підбігла й друга черниця, що й собі, схоже, збагнула нечуване ошуканство. Мерщій витягла з капшучка свою викрутку й теж заходилася біля шурупів.
За якусь хвилину обидві вже піднімали віко труни, заглядаючи в неї.
— Елен! — раптом згукнула одна.
— Елен! — згукнула за нею і друга.
А тоді злякано зойкнули й відсахнулися:
— Труна порожня!
— В ній тільки пісок!
Труна хитнулася і впала на підлогу.
— Хто ви? — вигукнула одна з черниць і в руці її зблиснув револьвер. Але й друга черниця вже тримала револьвер.
— Скидаймо маски! — звеліла одна.
Лівими руками обидві черниці здійняли свої маски. І в каюті, більше схожій на капличку, біля труни з піском розігралася вражаюча сцена. Дві черниці, вже без масок, утупилися одна в одну несамовитими поглядами, аж трусячися від люті.
Невже то й справді дві черниці? Ні, то були не черниці. Під чернечими шатами їх годі було розпізнати. А тепер одразу стало видно, хто вони такі. З вуст обох вихопився одночасно крик ненависті:
— Фантомас!.. Фантомас!..
— Жюв!.. Жюв!..
І таки справді, однією з черниць був інспектор Жюв! А другою — розбійний Фантомас! Якусь хвилю закляті вороги мовчали, ладні будь-якої миті зчепитися в смертельному двобої. Та раптом Фантомас озвався:
— Жюве, ми обоє — і ти, і я — зазнали поразки. Елен у труні немає. Отже, перемога за Фандором!
Фантомас проказував це, а його револьвер був спрямований на Жюва. Але й інспектор не мав навіть гадки опустити свій револьвер. Що цим хотів сказати Фантомас? Куди поділося тіло Елен? І що за події насправді відбулися?
