Акції мідних копалень пішли вгору, а золотих — навпаки, впали. Паніка змінилася нестримним ентузіазмом.
— Ну що, голубе? Як вам банки?
Банки купували. Тільки тепер завсідники біржі зрозуміли їхній маневр. Зумисним зниженням ставок вдалося збити біржовиків з пантелику. Замовлення на гармати було вигаданим, поспішний продаж цінних паперів став усього-на-всього засобом зниження ставок.
А банки купували, купували все, поставивши на підвищення, і ті, хто, тільки-но з вигодою продавали, тепер уже купували, користуючись підвищенням курсу, входили в спілку з банками, аби скористатися вигодами їхнього маневру.
В кутку фойє, спершись об колону, стояв і зверхньо посміхався чоловік років під сорок, вдягнений просто, але з бездоганною елегантністю. На біржі його добре знали. Він появлявся тут часто і здавна.
— Це наче гра в карти, — промимрив він. — Чим довше тягнеться, тим більше виграє той, хто задумав її. Я теж виграю.
Йому пощастило розгадати сьогоднішній маневр банкірів; він зумів його передбачити, підготуватися, дочекатися, коли ставки понизяться так, що акції можна буде скупити мало не за безцінок.
— І все ж таки це паскудство! — пробурчав біржовик. — Ніколи не знаєш, багатий ти чи бідний. Минуло п'ять хвилин — ти став мільйонером, минуло ще десять — і тебе відвозять до лікарні.
Позаду нього, притуливши блокнот до стіни, робив записи якийсь чоловік. Він сказав біржовикові:
— А ви скептик, Міньясе.
Елегантний фінансист обернувся.
— О, це ви? Як справи, Жорже?
— Добре, наскільки це можливо, але я чув, що ви сказали, і це мене розсмішило.
— Чому? Ви, без сумніву, виграєте?
Чоловік, який писав і якого біржовик фамільярно назвав Жоржем, відповів, посміхаючись:
— Не виграю і не програю.
— А це ж чому?
— Я нічогісінько не виграв.
— Ви? Що ви кажете!
Міньяс підступив ближче.
— Ви твердите, що сьогодні нічого не виграли. У вашому житті це, мабуть, уперше. Отакої, Жорже, що ж це сталося, що ви не спробували щастя в цій захоплюючій грі?
Молодик згорнув папірець, що тримав у руці, вклав його в портмоне, і посміхаючись, сказав:
— У вас такий здивований вигляд. Це дійсно так, Міньясе, я ні сантима не виграв, і для цього є вагома причина.
— Господи! Та яка ж? Я вже двадцять хвилин у вас допитуюся.
— Зараз поясню, голубе. Розумієте, з учорашнього дня я не маю жодного су, я геть розорився.
І скориставшись замішанням свого співрозмовника, молодик кинув йому:
— Прощайте!
Він загубився у натовпі так швидко, що ошелешений почутою від нього новиною Міньяс не встиг його затримати й розпитати.
Біржовик не довго перебував у збентеженні. Він байдуже знизав плечима, подібно до своїх колег, коли ті дізнаються про банкрутство чи розорення котрогось із своїх приятелів.
— Ну що ж, тим гірше для нього! Ось іде один, хто грав на пониження.
Міньяс, не переймаючись більше долею свого знайомого, який, дуже можливо, цього вечора пустить собі кулю у скроню, відійшов від колони, біля якої простояв від самого початку роботи біржі. Це був гарний чоловік, що носив шикарне модне вбрання: просторий шкіряний плащ, циліндр, збитий на потилицю, золотий монокль, у руці він недбало тримав пречудовий стек із товстої крокодилячої шкіри, прикрашений золотим кільцем. Він пірнув у юрбу, що вже рідшала. Дійшовши до великих сходів біржі, обернувся і кинув погляд на цей ринок фінансів.
— Тут є що робити, — пробурмотів він, — роботи вистачить. Ох і дурні ж вони!
Тоді різко повернувся на каблуках і з саркастичною посмішкою рушив униз сходами, збираючись, очевидно, покинути храм Фортуни. Та ледве він ступив кілька кроків, як був змушений спинитися. Хтось гукав його:
— Міньясе! Егей, Міньясе!
— Ба, це ви? — сказав Міньяс, вітаючись з елегантним добродієм, який зразу ж, підхопивши його під руку, повів із собою. Це був також біржовик, дуже багатий перуанець, що, як розказували, відзначався неймовірним самовладанням, програючи і виграючи без найменших емоцій.
— Луїджі, яка різниця сьогодні? — запитав Міньяс.
— П'ятсот тисяч франків.
— Плюс чи мінус?
Перуанець посміхнувся:
— Плюс, звичайно. Ви ж не хотіли б… А втім, день видався чудовий, навіть якби я й програв, то не пожалкував би.
І перевів розмову на інше.
— До речі, Міньясе, ви в курсі останніх скандалів у вищому світі Парижа? Ви вже знаєте про події в жокей-клубі? Та й ви, здається, належите до цього клубу?
Фінансист Міньяс, який був греком чи принаймні видавав себе за такого, а серед біржовиків, на відміну від снобів і франтів, ніхто не переймався сумнівами щодо походження своїх колег, відмовив.