електронагрівальних приладів;
• несправність розеток і димовитяжних труб котлів опалення та плит для
приготування їжі;
• скупчення пилу та бруду на приладах електрообладнання, в розподільних
шафах, близько димовитяжних труб котла, на нагрівальних приладах і
електропроводці;
• відсутність додаткової ізоляції в місцях кріплення проводів та
електроприладів до металевих стін;
• відсутність ізоляційних втулок у місцях виходу проводів з металевих труб і
металорукавів;
• відсутність додаткової ізоляції в місцях проходу проводів через отвори у
металевих стінах, клемних коробках і ін;
• попадання вологи на електропроводку, особливо в місцях введення проводів
всередину вагона;
• торкання контактів з металевими предметами і тертя проводів про них.
Пожежа в вагоні виникає не відразу. При перевантаженні електричні дроти
нагріваються поступово, з'являється характерний запах палаючої гуми і пряжі, О.В. Гребенюк. Посібник провіднику пасажирських вагонів
61
обумовлений перегрівом ізоляції. Від слабких контактів відбувається місцевий
нагрів контактних затискачів, запобіжників, пакетних вимикачів і т.д., і
виникає характерний запах. Від надмірного нагріву ізоляції проводів можуть
спалахнути навіть панелі з апаратурою. Тому при появі запахів - провісників
загоряння і руйнування ізоляції - необхідно виявити їх джерело і вжити заходів
до усунення несправностей і не допустити пожежі.
Пасажирські вагони обладнуються автоматичними установками пожежної
сигналізації, здатними виявляти пожежу і оповіщати про її виникнення на
стадії загоряння в контрольованих приміщеннях вагона. Установка пожежної
сигналізації (УПС) повинна реагувати на теплові та димові ознаки. Теплові
сповіщувачі пожежі спрацьовують при досягненні всередині контрольованого
приміщення максимальної температури 70 ... 80 ° С або при швидкості
наростання температури всередині контрольованого об'єму приміщення 5 ... 10
° С / хв. Димові сповіщувачі пожежі повинні спрацьовувати при досягненні в
контрольованих приміщеннях значень задимленості (кількості диму та інших
продуктів згоряння), що встановлюються для кожного типу вагонів.
Сповіщувачі в контрольованих приміщеннях вагонів (за винятком котельного
відділення) встановлюються приховано, щоб виключити або обмежити вільний
доступ до них пасажирів.
Установка пожежної сигналізації дає акустичні та оптичні сигнали
виникнення загоряння з зазначенням місця пожежі (приміщення) усередині
вагона.
Вогнегасники є надійними первинними засобами гасіння пожежі до
прибуття пожежних підрозділів.
У пасажирських, багажних, поштових, поштово-багажних вагонах
застосовуються вогнегасники: ручні вуглекислотні ОУ-3 чи ЗУ-6; ручні
порошкові ОПУ-5 або ОПУ-10; ручні повітряно-пінні ОВП-5 або хімічні
повітряно-пінні ОХВП-10; водні дрібнодисперсні ОВМ-5 або ОВМ-10.
Вогнегасники закріплюються на спеціальних кронштейнах у встановлених
місцях.
Всі пасажирські поїзди мають бути забезпечені комплектом справних
засобів пожежогасіння. Наприклад, пасажирський вагон з електроопаленням
повинен бути обладнаний двома вуглекислотними вогнегасниками (один в
службовому купе провідника, інший в косому коридорі з боку робочого
тамбуру) і одним пінним в неробочому тамбурі.
Пасажирський вагон з водяним опаленням повинен мати один
вуглекислотний вогнегасник у службовому купе провідника і один пінний в
неробочому тамбурі.
Вагони-ресторани і вагони з купе-буфетом повинні забезпечуватися двома
пінними вогнегасниками та одним вуглекислотним (пінні по одному в
неробочому і робочому тамбурах, а вуглекислотні в салоні у електрощита).
О.В. Гребенюк. Посібник провіднику пасажирських вагонів
62
Крім того, всередині електрощита кожного вагона встановлюється
вогнегасник самоспрацьовуючий порошковий (ОСП) або установка газового
пожежогасіння. Кожен состав пасажирського поїзда повинен забезпечуватися
двома саморятувальними промисловими ізолюючими протигазами СПІ-20.
Вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння загорянь твердих
предметів, ізоляції проводів електродвигунів, генераторів і інших апаратів, що
знаходяться під напругою чи знеструмлених. На залізничному транспорті