Роботи — на п’ять хвилин за годину. Часом вони перераховували пошту чи вдавали, що перераховують. Під час підрахунку вони виглядали напрочуд спокійними інтелектуалами з довгими олівцями за вухом. Проте більшість часу вони навіжено сперечалися про спортсменів. І всі вони були експертами — читали одних і тих же само спортивних оглядачів.
— Гаразд, хлопе, хто для тебе найкращий гравець усіх часів у віддаленій частині поля?
— Так, Віллі Мейс[8], Тед Вільямс[9], Кобб[10].
— Що? Що?
— Саме так, любчику.
— А як же Бейб[11]? Що з Бейбом робитимеш?
— Добре, добре, для тебе хто найкращий гравець усіх зірок у віддаленій частині поля?
— Усіх часів, а не зірок!
— Добре, добре, ти знав, що я маю на увазі, любчику, ти знав, про що я!
— Гаразд, обираю Мейса, Рут, Ді Маджа[12].
— Пахолки, ви себе не тямите. А як щодо Генка Аарона[13], любчику? Як щодо Генка?
Якось усіх розмаїтих поставили на заявки. Ті заповнювались переважно по старшині. Розмаїта бригада підходила й виривала заяви з книг замовлень. Не мали чого робити. Ніхто не жалівся. До парковки вночі було далеко і темно.
Паморочливі напади не минали. Відчував, як вони підходять. Ящик плив перед очима. Тривало це близько хвилини. Не міг прийти до тями. Кожен лист важчав і важчав. У службовців мертвотно сіріли пики. Я починав з’їжджати з табурета. Ледь на ногах тримався. Робота мене вбивала.
Пішов я до лікаря і все це йому виклав. Він виміряв мені тиск.
— Та ні, з тиском у вас усе гаразд.
Тоді прослухав через стетоскоп і зважив.
— У вас усе гаразд, не бачу нічого поганого.
І призначив мені особливий аналіз крові. Мав тричі здавати кров із різними інтервалами, кожен наступний довший за попередній.
— Не заперечуєте, щоби зачекати в іншій кімнаті?
— Ні, я, мабуть, прогуляюся і повернуся вчасно.
— Добре, але поверніться вчасно.
На другий забір крові я прийшов вчасно. Третього треба було чекати довше, 20 чи 25 хвилин. Вийшов на вулицю. Ніц не відбувалося. Зайшов до аптеки, почитав журнал. Поклав його, глянув на годинник і вийшов. На автобусній зупинці сиділа жінка. Одна з рідкісних. Виставила ледь не всі ноги. Не міг відвести від неї погляду. Перетнув вулицю й став ярдів за двадцять.
Тоді вона підвелася. Мав піти за нею. Ця гепа мене манила. Заворожувала. Вона зайшла до поштамту, я за нею. Стояла в довгій черзі — я позаду. Придбала дві поштівки. Я — 12 авіапоштівок і марок на два з гаком долари.
Коли я вийшов, вона вже сідала до автобуса. Устиг побачити, як друга її нога і дупця ховаються в автобусі, і той поїхав.
Лікар чекав.
— Що сталося? Ви спізнилися на п’ять хвилин!
— Не знаю. Мабуть, годинник запізнюється.
— ЦЕЙ АНАЛІЗ МАЄ РОБИТИСЯ ВЧАСНО!
— Давайте вже. Все одно беріть кров.
Він устромив у мене голку…
За пару днів прийшли результати аналізу — я в нормі. Не знаю, чи п’ять хвилин усе визначили, чи що. Проте паморочливі напади стали гіршими. Я почав валити з роботи після чотирьох годин, не заповнюючи належних бланків.
Приходив близько 23:00, і там була Фей. Бідна вагітна Фей.
— Що сталося?
— Я більше не зміг, — відповідав я. — Надто чутливий…
Хлопці на дільниці Дорсі про мої проблеми не знали.
Щовечора я проходив чорним ходом, ховав светр у піддоні з листами і йшов брати часову картку:
— Браття й сестри! — казав я.
— Вітаємо, брате Генку!
То була така гра, гра чорних із білими, і їм подобалося. Боєр підходив до мене, торкався руки й казав:
— Старенький, був би в мене твій колір — став би мільйонером!
— Аякже, Боєре. Це все, що потрібно, — біла шкіра.
Тоді до нас підкочувався малий круглий Гендлі.
— І цей чорний куховарив їм на кораблі. Єдиний чорний на борту. Двічі або тричі на тиждень він готував тапіоковий[14] пудинг і дрочив у нього. Ті білі справді полюбили його тапіоковий пудинг, ги-ги-ги! Питали, як він його робить, а він відповідав, що має таємний рецепт, бу-га-га!
Ми всі реготали. Не знаю, вкотре я вже чув історію про тапіоковий пудинг…
8
Вільям Мейс — нар. 6 березня 1931 р. — бейсболіст зі світовим ім'ям. 12 разів отримував спортивну нагороду Gold Glove Award («Золота рукавиця»). 1979 року внесений до Зали слави бейсболу.
9
Теодор Семюел Вільямс (30 серпня 1918 — 5 липня 2002) — видатний бейсболіст, 1966 року внесений до Зали слави бейсболу. Після тривалої кар'єри став успішним рибалкою і занесений до американської Зали слави рибалок.
10
Тайрес Раймонд «Тай» Кобб (18 грудня 1886 — 17 липня 1961) на прізвисько «Джорджійський Персик» — один із найвидатніших американських бейсболістів, до Зали слави бейсболу внесений 1936 року.
11
Джордж Герман Рут Молодший (6 лютого 1895 — 16 серпня 1948), також відомий як «Бейб» та «Бамбіно». Бейсболіст, неодноразово називався найвидатнішим гравцем бейсболу в різних рейтингах.
12
Джозеф Пол Ді Маджіо (25 листопада 1914 — 8 березня 1999) — видатний американський бейсболіст італійського походження, автор багатьох рекордів. Унесений до американської Зали слави бейсболу 1953 року. У 1954 році з січня по грудень був одружений із Мерилін Монро.
13
Генк Аарон (Нар. 5 лютого 1934 р.) — професійний бейсболіст. Був відомий під прізвиськом «Молоток». 1974 року перевершив рекорд Бейба Рута, коли здійснив 715 гоум-ранів (рекорд тримався з 1930-х років). 1982 року його ім’я було внесено до Зали слави бейсболу. 1999 року був включений до переліку 100 найвидатніших бейсболістів усіх часів під номером 5.
14
Тапіока — крупа з крохмалю, яка виробляється з кореневищ куща маніоки. В Європі та Сполучених Штатах з тапіоки готують пудинги чи додають її до супів і соусів.