Я взяв слоїк, заніс його до клозету і прикрив драною сорочкою. Пішов до ванної і проблювався. Закінчив і роздивився свою пику в люстрі. По всьому обличчі росло коротке чорне волосся. Раптом я був змушений сісти й посрати. Вийшло добре й спритно.
Подзвонили в двері. Я закінчив витирати дупу, вліз у якийсь старий одяг і пішов відчиняти.
— Привіт.
Там стояли молодий білявий хлоп із довгим волоссям, що звисало навколо обличчя, і чорна дівчина, яка всміхалася, наче навіжена.
— Генку?
— Аха. А ви хто, чолов’яги?
— Вона жінка. Ти нас не пам’ятаєш? Вечірка. Ми приносили квітку.
— О, бліна, заходьте.
Квітку вони справді приносили, якась червоно-помаранчева хрінь на зеленому стеблі. У цьому було набагато більше сенсу, ніж у багато чому іншому, якщо не зважати на те, що квітку було вбито. Я знайшов мису, поклав її туди, приніс пляшку вина і поставив на столик.
— А її пам’ятаєш? — спитало маля. — Ти казав, що хочеш її виграти.
Вона розсміялася.
— Дуже приємно, але не зараз.
— Чінаскі, як ти житимеш без поштамту?
— Не знаю. Може, я тебе виграю. Чи ти виграєш мене. Дідько, не знаю я.
— Ти можеш спати в нас на підлозі, коли схочеш.
— А можна мені дивитися, як ви шпокаєтеся?
— Звісно.
Ми випили. Я забув їхні імена. Показав їм серце. Попрохав їх забрати це страхіття з собою. Не наважувався викинути сам — раптом студенту-медику воно ще знадобиться на іспит, чи треба буде здати його до бібліотеки, чи ще що.
Ми спустилися, подивилися стриптиз, пили, волали й реготали. Не знаю, у кого були гроші, але в хлопця, гадаю, була більшість із них, що досить мило з його боку, я продовжував сміятися й мацати дівчину за дупу, стегна, цілуватися з нею, але ніхто на те не зважав. Доки були гроші, був ти.
Вони завезли мене назад і поїхали. Я втрапив у двері, сказав добраніч, увімкнув радіо, знайшов півпінти скотчу, вихиляв його — сміючись, у доброму гуморі, нарешті розслабившись, вільний, попаливши пальці сигарними недопалками. Зрештою забрався до ліжка, до краю, перечепився, упав, випростався поперек матраца і спав, спав, спав…
Зранку був ранок, і я досі був живий. Може, подумалось, напишу роман.
І написав.