Посібник зі статті 5 Конвенції: Право на свободу та особисту недоторканність
I. Сфера застосування
«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як:»
1) Позбавлення волі
1. Проголошуючи «право на свободу», стаття 5 передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі. Вона не пов'язана зі звичайними обмеженнями свободи пересування, які регулюються статтею 2 Протоколу № 4 (Creansä v. Romania [ВП] (Креанге проти Румунії), § 92; Engel and Others v. the Netherlands (Енгель та інші проти Нідерландів), § 58).
2. Різниця між обмеженням свободи пересування, котре є достатньо серйозним для того, щоб кваліфікуватись як позбавлення волі згідно зі статтею 5 § 1, та звичайними обмеженнями свободи пересування, які регламентовані статтею 2 Протоколу № 4, полягає у ступені або інтенсивності прояву, а не в характері або сутності (Guzzardi v. Italy (Гуццарді проти Італії), § 93; Rantsev v. Cyprus and Russia (Ранцев проти Кіпру та Росії), § 314; Stanev v. Bulgaria [ВП] (Станев проти Болгарії), § 115).
3. Позбавлення волі не обмежується класичним випадком тримання під вартою після арешту або засудження, проте може мати багато інших форм (Guzzardi v. Italy (Гуццарді проти Італії), § 95).
2) Критерії, що застосовуються
4. Суд не вважає себе зв'язаним правовими висновками національних органів влади щодо того, чи мало місце позбавлення волі та здійснює автономну оцінку обставин справи (H.L. v. the United Kingdom (Х.Л. проти Сполученого Королівства), § 90; H.M. v. Switzerland (Х.М. проти Швейцарії) §§ 30 та 48; Creangä v. Romania [ВП], (Креанге проти Румунії) [ВП] § 92).
5. Для того, щоб визначити, чи було особу «позбавлено волі» у значенні статті 5, відправною точкою повинна бути її конкретна ситуація, і необхідно враховувати ряд критеріїв таких, як тип, тривалість, наслідки і спосіб реалізації відповідного заходу (Guzzardi v. Italy (Гуццарді проти Италії), § 92; Medvedyev and Others v. France (Медвєдєв та інші проти Франції) [ВП], § 73; Creangä v. Romania [ВП], (Креанге проти Румунії) § 91).
6. Важливим фактором, який слід брати до уваги, є контекст, в якому цей захід застосовується (Austin and Others v. the United Kingdom (Остін та інші проти Об’днаного Королівства) [ВП], § 59).
7. Поняття позбавлення волі за змістом статті 5 § 1 містить як об'єктивний елемент поміщення людини у певний обмежений простір на значний період часу, так і додатковий суб'єктивний елемент, який полягає в тому, що людина не давала законної згоди на таке поміщення (Storck v. Germany (Шторк проти Німеччини), § 74; Stanev v. Bulgaria [ВП], (Станев проти Болгарії), § 117).
8. До відповідних об'єктивних факторів, які мають братись до уваги, відносяться: можливість покинути зону обмеження, рівень нагляду та контролю за переміщенням особи, ступінь ізоляції і наявність соціальних контактів (див., наприклад, Guzzardi v. Italy (Гуццарді проти Італії), § 95; H.M. v. Switzerland (Х.М. проти Швейцарії) § 45; H.L. v. the United Kingdom (Х.Л. проти Сполученого Королівства)§ 91; та Storck v. Germany (Шторк проти Німеччини), § 73).