- Затримання та обшук з боку поліції (Foka v. Turkey (Фока проти Туреччини), Gillan and Quinton v. the United Kingdom (Джиллан та Квінтон проти Сполученого Королівства) та Shimovolos v. Russia (Шимоволос проти Росії));
- Заходи для контролю натовпу, вжиті поліцією з міркувань громадського порядку (Austin and Others v. the United Kingdom (Остін та інші проти Сполученого Королівства) [ВП]);
- Домашній арешт (Mancini v. Italy (Манчіні проти Італії); Lavents v. Latvia (Лавенц проти Латвії); Nikolova v. Bulgaria (Ніколова проти Болгарії) (№ 2); та Dacosta Silva v. Spain (Дакоста Сілва проти Іспанії)).
5) Позитивні зобов’язання щодо позбавлення волі приватними особами
15. Перше речення статті 5 § 1 встановлює позитивне зобов'язання держави захищати свободу своїх громадян. Отже, держава зобов'язана вживати заходів, що забезпечують ефективний захист вразливих осіб, у тому числі розумні кроки для запобігання позбавлення волі, про яке влада знала або повинна була знати (Storck v. Germany (Шторк проти Німеччини), § 102).
16. Відповідальність держави має місце, у разі її мовчазної згоди на втрату людиною свободи через приватних осіб чи у випадку неспроможності врегулювати ситуацію (Riera Blume and Others v. Spain (Ріера Блуме та інші проти Іспанії); Rantsev v. Cyprus and Russia (Ранцев проти Кіпру та Росії), §§ 319-321; Medova v. Russia (Медова проти Росії), §§ 123-125).
II. Законність тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1
1) Мета статті 5
17. Основною метою статті 5 є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню волі (McKay v. The United Kingdom (Маккей проти Сполученого Королівства) [ВП], § 30). Право на свободу та особисту недоторканість має найважливіше значення в «демократичному суспільстві» за змістом Конвенції (Medvedyev and Others v. France (Медвєдєв та інші проти Франції) [ВП], § 76; Ladent v. Poland (Ладент проти Польщі), № 11036/03, § 45, 18 березня 2008 року).
18. Таким чином, Суд вважає, що невизнане тримання особи під вартою є повним запереченням принципово важливих гарантій, що містяться у статті 5 Конвенції, та являє собою найтяжче порушення цього положення. Відсутність обліку таких даних, як дата, час і місце затримання, ім'я затриманого, причини затримання та ім'я особи, яка провадила це затримання повинні розглядатися як несумісні, зокрема з самою метою статті 5 Конвенції (див. Kurt v. Turkey (Курт проти Туреччини), § 125; Anguelova v. Bulgaria (Ангелова проти Болгарії), § 154), Це також суперечить вимогам законності згідно з Конвенцією (Anguelova v. Bulgaria (Ангелова проти Болгарії), там само).
2) Відповідність національному законодавству
19. Для того, щоб відповідати вимогам законності, тримання під вартою повинно здійснюватися «відповідно до процедури, передбаченої законом». Це означає, що тримання під вартою має відповідати матеріальним і процесуальним нормам національного права (чи міжнародного права, коли це доречно, (див. серед інших, Medvedyev and Others v. France (Медвєдєв та інші проти Франції) [ВП], § 79)).