9) Затримка виконання постанов про звільнення
35. Неприпустимо, щоб у будь-якій правовій державі людина продовжувала перебувати під вартою, незважаючи на наявність судової постанови про її звільнення (Assanidze v. Georgia (Асанідзе проти Грузії) [ВП], § 173). Однак Суд визнає, що у деяких випадках затримки у виконанні рішення про звільнення затриманого зрозумілі і часто неминучі. Однак, національні органи влади повинні докладати зусиль для того, щоб звести їх до мінімуму (Giulia Manzoni v. Italy (Джулія Манцоні проти Італії), § 25). Затримку у виконанні рішення про звільнення заявника «негайно» більш ніж на одинадцять годин було визнано порушенням статті 5 § 1 Конвенції (Quinn v. France (Куінн проти Франції), §§ 39-43; Giulia Manzoni v. Italy (Джулія Манцоні проти Італії), § 25).
III. Правомірне позбавлення волі відповідно до статті 5 § 1
А. Позбавлення волі після засудження
«Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як:
(а) законне ув’язнення особи після її засудження компетентним судом;»
1) Наявність засудження
36. Стаття 5 § 1 (а) застосовується до будь-якого «засудження», проголошеного судом, яке передбачає позбавлення волі, та не передбачає жодних відмінностей залежно від юридичного характеру правопорушення, у скоєнні якого особу було визнано винною, незалежно від того, належить воно до кримінальних чи дисциплінарних правопорушень відповідно до внутрішнього законодавства відповідної держави (Engel and Others v. the Netherlands (Енгель та інші проти Нідерландів), § 68; Galstyan v. Armenia (Галстян проти Вірменії), § 46).
37. Це поняття означає встановлення вини (Kan Droogenbroeck v. Belgium (Ван Дроогенбрук проти Бельгії), § 35; M. v. Germany (М. проти Німеччини), § 87), при цьому обвинувальний вирок може бути винесено тільки після встановлення факту правопорушення відповідно до закону (Guzzardi v. Italy (Гуццарді проти Італії), § 100; M. v. Germany (М. проти Німеччини), § 87), а також призначення покарання або іншого заходу пов'язаного з позбавленням волі (Kan Droogenbroeck v. Belgium (Ван Дроогенбрук проти Бельгії) § 35; B. v. Austria (Б. проти Австрії) § 38; M. v. Germany (М. проти Німеччини), § 87).
38. Дане положення не перешкоджає державам-учасницям у виконанні постанов про тримання під вартою, виданих компетентними судами за межами їхньої території (X v. Federal Republic of Germany (Х проти Федеративної Республіки Німеччина), рішення Комісії від 14 грудня 1963 року). Хоча держави-учасниці не зобов'язані перевіряти відповідність судових процедур, які призвели до засудження, усім вимогам статті 6 (Drozd and Janousek v. France and Spain (Дрозд та Янусек проти Франції та Іспанії), § 110), обвинувальний вирок не повинен бути винесений при відвертій відмові в правосудді (Ilascu and Others v. Moldova and Russia (Ілашку та інші проти Молдови та Росії) [ВП], § 461; Stoichkov v. Bulgaria (Стоічков проти Болгарії), § 51).