Нотатник Шеєра містив, приміром, три виписки з книги кайзерівського генерала Людендорфа «Мої спогади про війну 1914–1918 рр.», які умовно можна було поділити на рабовласницьку, економічну й стратегічну.
Перша: «Я не мріяв про територіальні загарбання ні на Україні, ані на Кавказі і мав намір лише одержати звідти ту сировину, котра нам була до краю необхідна для життя взагалі і продовження ведення війни… Я також планував по можливості використати людську силу цих країв, частково для формування військ, а частково, що обіцяло набагато більше, завдяки вербуванню робочої сили для фатерлянду на зміну тих німців, яких можливо було мобілізувати до війська».
Друга: «У Грузії нам необхідно було діяти енергійно… Нафту з Баку ми могли одержати лише в тому випадку, якщо ми покладалися б тільки на власні сили… Але головним питанням в усьому цьому було, звичайно, як нам потрапити в Баку».
Третя: «Окупація Грузії давала Німеччині можливість, незалежно від Туреччини, дістатися до кавказької сировини і одержати можливість експлуатувати залізницю, що йде через Тифліс. Ця залізниця мала величезне значення для ведення війни в Північній Персії, і експлуатація її під німецьким наглядом була б успішнішою, аніж за турецького сприяння. Нарешті, ми повинні були зробити спробу поповнити свою армію грузинськими військами, які могли бути використані проти Англії».
— Скажіть мені, Шеєре, — якось запитав Калина, — невже ви серйозно вважаєте захоплення півазійського континенту з Індією виключно силами групи армій «А» за можливе? Чи не здається це вам військовою фантасмагорією?
— Не здається, гер радянський гауптман, — забувши, що він не в Берліні, мстиво зазначив автор книги, котрій за всіх умов не випадало бути написаною. — Мене добре зорієнтували в Оберкомандо дер Вермахт[34]. На особисте прохання самого рейхсміністра пропаганди доктора Йозефа Геббельса.
— І які ж орієнтири?
— Бачите, гер радянський гауптман, азійське питання стане на порядок денний лише по взяттю Кавказу. Спочатку Персію візьмемо в залізні клинці. З півночі — група армій «А», з півдня — африканська армія Роммеля, який звільняє зараз від англійського ярма Єгипет.
— Роммель — визволитель?
— У певному розумінні. Як і фон Клейст на Кавказі… Окрім того, з Туреччини рине спеціальний експедиційний корпус, що напоготові стоятиме до відповідного часу на болгаро — турецькому кордоні. З Близьким Сходом впораємося блискавично! На черзі — багатюща Індія. Першим проти неї діятиме свіже армійське з'єднання «Ф» — моторизований мобільний корпус під командуванням генерала Фельмі. Його споряджено і треновано спеціально для дій в субтропічних та екваторіальних умовах — у пекучій пустелі, холодних горах, тропічному трясовинні і непрохідних джунглях. Формується корпус у Греції. Там є відповідні умови. І партизани для тактичних тренувань…
— Та розумієте, Шеєре, все, що перераховане вами, лише жалюгідна жменька проти сотень мільйонів людей. Та ще додайте британські регулярні війська і французький іноземний легіон, що дислокується в Сірії. Невже вони складуть зброю за помахом чарівної палички з Оберкомандо дер Вермахт?
— Британців і французів виріжуть самі азіати. Відбудеться повстання поневолених, які готує «Абвер-Аусланд». Ми покладаємо надії на активну і рішучу підтримку «п'ятих колон», сформованих на відміну від європейських під націоналістичними або сепаратистськими гаслами. Візьмемо, наприклад, кочові і ще дикі племена вазірі, які досі не визнають державних кордонів від Персії до Індії та Арабії-Фелікс. Їхній ватажок Хаджі Мірза Хан мріє про створення власної держави вазірів під гуманним протекторатом Великонімеччини. Племена вазірі під проводом «факіра з Іпі», таке агентурне назвисько Хаджі Мірзи Хана, озброєні німецькими автоматами, кулеметами й легкими мінометами, які залюбки несуть на собі кораблі пустелі — верблюди. Усі вони готові повстати за першим наказом. Отже, з Близьким Сходом аж до кордонів перлини Британської імперії ми покінчимо однією своєю появою. Коли ж корпус «Ф» перетне кордон Індії, там повстане так званий «індійський національний рух» на чолі з ворогом англійців і другом Великонімеччини, відомим політичним діячем Субхасом Чандра Босом. Отакі у нас ретельно виважені перспективи. Але спочатку — Кавказ. Строк захоплення — наступний вересень, і одразу ж — стрімкий марш на Персію. Кавказька нафта забезпечить падіння Індії. Власне, — меланхолійно підсумував раптом зажурений Шеєр, — тему моєї історичної праці можна було б окреслити й так — «Завоювання. Індії на Кавказі». Але ж… — І він безнадійно махнув рукою, закрив нотатник і акуратно поклав його на місце, перед Калиною.