Петро Поплавський, Юрій Ячейкін
ПОСЛАНЕЦЬ
Пригодницький роман
©
Розділ перший
БУДЕННА НІЧ У «ВЕРВОЛЬФІ» [1]
Ад'ютант Шауб розбудив Мартіна Бормана далеко за північ, мабуть, аж наприкінці наради у фюрера, де обговорювалася директива № 45 на продовження операції «Брауншвейг» — наступу на Кавказ. Рейхслейтерові пощастило пробути в ліжку мало не півдоби. Виспався добряче, у тілі не лишилося й натяку на втому. Сон — найкращі ліки, а не спеції та мікстури лейб-медика гера Брандта. Ковток гарячої чорної кави довершив справу. Був єдиний, хто виглядав бадьоро і свіжо на відміну від Кейтеля, Йодля, Гальдера та інших чинів генштабу, що за ніч посіріли, мов той примарний, певно, уже недалекий на поверхні землі лісовий світанок. Мовчали — чи за звичкою («дер фюрер денкт фюр унс аллє» — «фюрер думає за всіх нас»), чи з цілковитого виснаження. Проте пізня ніч ще не позначилася на самому фюрерові, бо той лягав переважно під ранок і спав до полудня. Він холерично жестикулював, поляскуючи то ребром долоні, то всією п'ятірнею по циклопічних опуклостях глобуса.
— Як я уже неодноразово зазначав, — промовив він на повний голос, — кампанія в Росії наближається до свого логічного кінця і відкриває для нас блискучі перспективи. Тому всі сили ми кидаємо на південь з метою знищення супротивника на схід Дону, захоплення промислових, нафтових і останніх сільськогосподарських регіонів (Кубань) і всього гірничорудного Кавказу. Без нафти уже й так немічна Червона Армія просто сконає! Цими діями ми втягуємо у війну Туреччину, тоді наносимо блискавичний удар по Близькому Сходу — Ірану та Іраку, куди з Єгипту переможно рухається армія Роммеля, і виходимо до колоніальних володінь Англії, де безпосередньо контактуємося зі збройними силами Японії. Британська імперія впаде, мов струхлявіле дерево! Я вже зараз бачу наш переможний марш по Америці! Війні — кінець!
Гітлер обома розчепіреними руками охопив Євразію. Застиг на мить, потому рвучко обернувся:
— Під час липневої кампанії, що тривала лише три тижні, величезні тактичні завдання в цілому виконані. Тільки незначним частинам росіян пощастило уникнути оточення і полону під Харковом. Розбиті частини стягуються до Сталінграда, який, всупереч здоровому глузду, росіяни, видно, збираються захищати. Та дарма! У степовій смузі ніщо не стримає наших могутніх танкових таранів!
Фюрер схопив довгу указку і сперся на неї, мов на шпагу.
— Відтак наказую: після знищення ослаблих угруповань ворога південніше Дону найважливішим завданням групи армій «А» є оволодіння всім Кавказом, внаслідок чого росіяни втратять останні порти, і Чорноморський флот загине. Для цього, як тільки позначиться перший успіх танкової армії Клейста на головному напрямку Майкоп — Армавір, з'єднання 17-ої армії плюс румунський гірський корпус мусять негайно форсувати з Криму Керченську протоку і блискавично рухатися Чорноморським узбережжям уздовж залізниці. Угруповання з німецьких альпійських та єгерських дивізій повинне швидко захопити незахищені (за даними абверу [2]) перевали Великого Кавказу, стрімко вийти на з'єднання з кримськими частинами в районі Сухумі, щоб разом гнати росіян до турецького кордону, де напоготові чекають 26 найліпших турецьких дивізій. Водночас танки і мотодивізії Клейста виходять у район Грозного, заволодівають Військово-Осетинським та Військово-Грузинським шляхами. Кінець кавказької операції — захоплення Баку. Групі армій «А», окрім румунського гірського корпусу, буде передано ще корпус італійських альпіністів і словацькі моточастини. Для всіх операцій групи армій «А» кодова назва — «Едельвейс». Ступінь таємності — цілком таємно. Тільки для командування.
— Щодо групи армій «Б», — провадив фюрер далі, звитяжно виляскуючи по глобусу указкою, — то вона у стислі строки захоплює Сталінград, після чого повертає свої танки на Астрахань, паралізуючи усякий рух по Волзі, чим забезпечить плацдарм для наступу на Пантуркестан, що виявиться для нас легкою здобиччю і сам впаде нам до рук. Ця операція групи армій «Б» одержує кодову назву «Фішрейєр». Ступінь таємності — цілком таємно. Тільки для командування. При розробці планів на основі моїх вказівок, а також при ухваленні пов'язаних з ними наказів і розпоряджень вимагаю суворо і неухильно керуватися моїм наказом від 12 липня про збереження таємниці.
Борман спостеріг, що ледь помітна усмішка на мить торкнулася куточків, губ Гіммлера — не пихата й самовпевнена, як завжди, а зловтішна й глузлива. Однак це явно не був вияв незгоди. Просто обер-інтриган, безумовно, наготував комусь свою чергову капость. Але «кривавий Генріх» не зронив і звуку, і це ще більш насторожило Бормана. Хоче нашептати Гітлерові з ока на око? Про що і на кого? Отже, необхідно будь-що лишитися й після наради… Коли ж це у Генріха майнув усміх? Ах, так, одразу по словах фюрера про збереження найсуворішої таємниці.
— Які наслідки дала дезинформаційна операція «Кремль»? — запитав Борман, власне ні до кого особисто не звертаючись.
Він не спускав ока з Гіммлера, який незадоволено підібгав тонкі, злі губи, і з того зрозумів, що поцілив точно, отже, й перехопив у Генріха ініціативу. Тепер лишається тільки чекати дальшого розвою подій.
— Мій фюрере, — дещо врочисто наголосив генерал-фельдмаршал Кейтель, — нам ще належить скоригувати на ваш підпис «Директиву № 45» про наступ на Кавказ і Сталінград згідно з вашими геніальними вказівками. Якщо ваша ласка, хай для інформації про перебіг операції «Кремль» лишитеся генерал Франц Гальдер.
Фюрер схвально хитнув головою і помахом руки звільнив генералітет. Оскільки ідея операції «Кремль», що мала на меті ввести в оману росіян стосовно головного удару, належала самому фюрерові і він дуже пишався нею, бо «повчив» Канаріса, Гальдер намагався доповісти стисло, але й водночас якнайдокладніше:
— Мій фюрере, згідно в настановами операції «Кремль» командуючий арміями «Центр» фон Клюге ще 29 травня підписав «Наказ про наступ на Москву». Офіцери абверу успішно підкинули цей «ділком таємний» наказ росіянам.
— І це все? — грізно спохмурнів фюрер.
Гіммлер уже одверто всміхався, усім своїм виглядом глузуючи з цього звіту, та Гальдер не зважив на нього:
— Окрім того, здійснено цілий комплекс оманливих заходів: демонстративну аерофотозйомку оборонних позицій і споруд Москви, прилеглих районів Володимира та Іванова, рубежів Тамбов — Горький — Рибінськ, укріплень на Волзі від Вольська до Казані. Розмножено і розіслано до штабів всіх полків групи армій «Центр» детальні плани Москви та інших міст у районі «наступу». Підготовано нові шляхові вказівки «аж до кінцевої мети наступу», а також вказівки з новими назвами московських вулиць і ряд інших необхідних заходів, які тісно пов'язані у часі з нашим справжнім наступом на Кавказ та Сталінград.
— І росіяни повірили в цю дезу? — наполіг Борман.
Гальдер знизав плечима:
— Звісток нема. Операцію «Кремль» в цілому здійснював абвер, слід спитати у Канаріса.
Отут Гіммлер завдав очікуваного Борманом удару:
— Навіщо ж обов'язково у Канаріса? Вісті є у мене. — І підкреслив: — Дуже невтішні.
— Що це значить? — спалахнув фюрер. — Негайно поясніть!
Гіммлер клацнув замочком, розкриваючи свою неодмінну теку «на доповідь».
— Поки фон Клюге ще тільки збирався підписувати «Наказ про наступ на Москву», з Берліна в Москву було надіслано кодовану радіограму. Днями її розшифровано. Ось її зміст: «Джерело «Хоро». План Ш (мета — Кавказ) вступає в дію навесні 1942 року. Розгортання військ має бути завершено до 1 травня. Усе постачання з 1 лютого підпорядковано пій меті. Район зосередження військ для наступу на Кавказ: Лозова — Балаклея — Чугуїв — Бєлгород — Ахтирськ — Красноград». Інші радіограми джерела «Хоро» повідомляють з усіма технічними подробицями про нові типи бомб, нові навігаційні авіаприлади, про двигуни, що працюють на перекису водню, про торпеди з дистанційним керуванням і надсекретні замовлення заводові «Ауерфабрік» в Оранієнберзі… Мій фюрере, як це не сумно, але таємниці операції «Кремль», як і багатьох інших наших таємниць, для росіян не існує…