— Ми тут тому, що нам потрібна допомога Джамала, — сказала Джейн.
— Знову?
— Учора ввечері в Ямайському ставку знайшли ноутбук Софії. Жорсткий диск зник, а всі дані, які вона на ньому мала, ймовірно, знищені.
Пані Берд здійняла брови.
— Ви ж не думаєте, що мій син з цим якось пов’язаний?
— Ні. Зовсім ні.
— Тож як він має вам допомогти?
— Мамо, — сказав Джамал.
— Любий, ти маєш бути обережний. Спитай себе, чого б поліції приходити й просити допомоги в п’ятнадцятирічного хлопця.
— Бо я можу знати те, чого не знають вони.
— Вони ж поліція.
— Але вони, ймовірно, не розуміються на комп’ютерах.
— Насправді він має рацію, — визнала Джейн. — Не розуміємось.
Джамал крутнувся у своєму кріслі, щоб подивитися на Джейн.
— Скажіть мені, що ви хочете дізнатись.
Йому могло бути лише п’ятнадцять, але цієї миті, дивлячись йому в очі, Джейн бачила у відповідь погляд впевненого в собі юнака.
— Ти казав, що Софія купила ноутбук для онлайнового пошуку, — сказала Джейн.
— Вона мені так сказала.
— Ти знаєш, якого саме пошуку?
— Ні. Вона просто попросила мене налаштувати для неї ноутбук. Я встановив деякі програми, створив їй новий джмейлівський акаунт. — Він засміявся. — Мені смішно, бо вона все ще використовувала для своїх емейлів якісь допотопні ресурси.
— Тож ти зареєстрував її на джмейл? — спитав Фрост.
— Так.
— Знаєш якусь її вхідну інформацію?
Джамал якусь мить дивився на нього, ніби намагаючись вирахувати неназвану причину цього запитання. Запитання, що могло створити для нього проблеми.
— Я не хакав її акаунт, якщо ви про це.
— Ми кажемо зовсім про інше, — сказала Джейн. — Але ми сподіваємось, що ти зможеш зробити це для нас тепер.
— Хакнути її акаунт?
— Ти ж міг запам’ятати деталі. На кшталт імені користувача та пароля.
— Можливо. То й що?
— Якщо ми зможемо прочитати її емейли, дізнатись, з ким вона листувалась, це допоможе нам спіймати її вбивцю.
Джамал задумався над цим, зважуючи ризики довіри їм. Допомоги їм. Нарешті він зітхнув і крутнувся до клавіатури.
— Її пароль: Генрі плюс адреса. Я казав їй, що він недостатньо надійний, але вона відповіла, що інакше не запам’ятає.
— Її пароль містить ім’я цієї рибки?
— Чому б ні? — Він почав набирати, і його пальці зарухалися так швидко, що їх було майже не видно. — Ось. Ви увійшли.
«Отак просто». Джейн з Фростом перезирнулися, обоє приголомшені тим, як швидко їхню проблему розв’язав п’ятнадцятирічний.
— А ось її скринька, — сказав Джамал. — Повідомлень тут небагато, бо вона мала цей акаунт лише кілька тижнів.
Але ці тижні були надзвичайно важливі до самої її смерті.
Джамал відсунувся, щоб дати Джейн із Фростом змогу подивитися на екран. Джейн схопила мишку і почала клікати повідомлення.
За останні три тижні свого життя Софія Суарес отримала емейли з лікарні «Пілґрім» щодо розкладу роботи, повідомлення з перукарні з підтвердженням запису, нагадування про новий випуск журналу сестринської справи, два анонси від «Амазону» про вихід нових любовних романів, а також повідомлення, що були явно спамом. Дуже багато спаму. Але там не було ніяких повідомлень із погрозами, нічого, що здавалося б незвичайним.
Тоді Джейн клікнула емейл, надісланий з хотмейлівської адреси. Він був завдовжки лише у два рядки.
«Мені переслали ваш лист зі старої квартири. Я хочу дізнатися більше. Подзвоніть мені».
Джейн втупилась в телефонний номер у повідомленні, який вона вже бачила раніше.
— Фросте, — покликала вона.
— Це номер з переліку її дзвінків, — сказав Фрост. — Того передплаченого телефону.
Джейн подивилася на Джамала.
— Софія говорила тобі щось про цей емейл?
Він похитав головою.
— Я лише допомагав їй з комп’ютером. Я нічого не знаю ні про який телефонний дзвінок. Чому б вам просто не зателефонувати на цей номер і не дізнатись, чий він?
— Ми намагались. Ніхто не відповідає.
— Ну, ви маєте емейл-адресу. Подивимося, що в заголовку. — Він натиснув кілька клавіш, зробив кілька кліків мишкою.
Фрост насупився на те, що було тепер на екрані.
— Айпі-адреса.
Джамал кивнув.
— Можливо, вона вкаже нам місцезнаходження відправника. — Він перейшов на новий вебсайт, увів дані в рядок пошуку і зітхнув. — Вибачте. Перекидає на хотмейл у Вірджинії. Чому б вам просто не надіслати йому емейл?
— А якщо він не відповість? — спитав Фрост.