Джейн відклала папери Тіма Хільєра та Ребекки Еклі і перейшла до наступного допиту.
Прийом відвідали дев’ятнадцять студентів, і Тібодо допитав та відстежив потім кожного з них. Добрі детективи часто бодай трохи потерпають від обсесивно-компульсивного розладу; і тут явно був серйозний випадок, адже Тібодо вперто відстежив усіх, хто побував у будинку професорки Крейтон за тиждень до її вбивства. Він виявив, що двоє студентів уже померли, один від крововиливу в мозок, а інший — від падіння зі скелі у Швейцарії. Після випуску більшість поїхала зі штату Мен і розсіялася по містах по всьому світу. В районі Бостона тепер мешкав лише один: Ентоні Їлмаз, фінансовий радник інвестиційної компанії, з яким, ймовірно, було варто поговорити. Більшість студентів зробила карколомні кар’єри: лікар, прокурор, фінансовий консультант. Жоден не мав проблем із законом, і відбитки жодного з них не знаходили на якомусь іншому місці злочину.
Нарешті Джейн дійшла до матеріалів Джеймса Крейтона. Крім водіння в нетверезому стані у віці дев’ятнадцяти років та звинувачення в хуліганстві в дитинстві, ця людина не мала кримінального минулого і жодної історії насильства, але вони з його колишньою дружиною вели непримириму битву за опіку над трирічною Лілі. Елоїзі нещодавно запропонували посаду в Орегонському університеті, що означало перевезти дитину за п’ять тисяч кілометрів від батька. Спілкування між протиборчими адвокатами стало ще злостивішим.
«Він сказав мені, що я пошкодую, якщо заберу її від нього — зазначила Елоїза у своїх показах. — Я розцінила це як погрозу. Тому я не думаю, що його права відвідання слід продовжити».
І саме тому Трембле націлився на Джеймса як убивцю. Ця людина мала мотив, мала доступ і не мала алібі. Сліди його крові знайшли в коридорі біля тіла колишньої дружини. Він явно був підозрюваний номер один, але ніколи не намагався втекти зі штату Мен. Навіть попри те, що це вбивство отруїло його репутацію, навіть попри те, що сусіди його уникали, а поліція постійно топталася на його задньому дворі в пошуках решток Лілі, він не втік зі свого дому — не спочатку. Це потім батьки зі школи почали скаржитися, що вчитель музики їхніх дітей може бути вбивцею; він втратив своє місце і мусив пройти крізь низку безнадійних підробітків, жоден із яких не тривав довго. Хто візьме тебе на роботу, якщо поліція продовжує ритися в твоєму минулому, стежити та переслідувати тебе?
Задзвонив її мобільний. Вона подивилася на ім’я абонента. Поліція Ревіра.
— Детектив Ріццолі, — відповіла вона.
— Це детектив Салдана, поліція Ревіра.
— Добрий день. Що я можу для вас зробити?
— Для початку можете поговорити з вашою мамою, Анджелою.
Джейн зітхнула.
— Що вона накоїла цього разу?
— Слухайте, я розумію, що все це почалося з добрими намірами, всі її дзвінки щодо Трішії Теллі. Яка, до речі, знайшлася жива та здорова. Це була просто типова підліткова сварка з її батьками.
— Перепрошую за ті дзвінки. Коли мама увіб’є собі щось в голову, вона з цим носиться. І носиться. «І носиться».
— З цим було все гаразд. Це був просто вияв сусідської небайдужості, і ми цінуємо, що вона тримала нас у курсі. Але це вже заходить надто далеко. Вона має перестати дзвонити нам щодо своїх сусідів.
— Тієї пари через вулицю?
— Так.
— Вона розповіла мені, що той чоловік носить приховану зброю. В мене не було часу перевірити його дозвіл, але...
— Не переймайтеся. Просто скажіть їй перестати дзвонити щодо них.
— Вони що, поскаржились?
— Вони добре знають про її інтерес до них.
— І що, пахне обмежувальним судовим розпорядженням?
— Вона має перестати звертати на них увагу. Це важливо, тож поговоріть з нею. Буду вам дуже вдячний.
Джейн замовкла, збентежена тим, що залишилося несказаним. Вона тихо спитала:
— Не хочете розповісти мені, що там з тими сусідами?
— Не цього разу.
— А коли, потім?
— Я вам повідомлю, — сказав детектив Салдана і відключився.
23
Донька наказала мені: «Тримайся подалі від Ґрінів». Ніби я вдиралася чи якось переслідувала цих людей; але вочевидь вони поскаржилися детективові Салдані з поліції Ревіра, а він сказав Джейн, і тепер вона лякає мене можливим судовим обмежувальним розпорядженням, хоч я думаю, що вона перебільшує. Якимось чином поганцем раптом стала я, і лише тому, що намагаюся підтримувати в районі безпеку. Бо бачила щось і не мовчала.
Але всім байдуже, що там каже літня жінка, тож мою думку ігнорують, як завжди ігнорують жінок мого віку. Навіть коли ми праві.