Микола Львович мовчки пройшовся по спальні, постояв біля вікна, подумав, потім сказав:
— Мабуть, я поїду з тобою на дачу. Поїдемо в суботу, переночуємо, повернемося в неділю ввечері. Заспокоїмося, подумаємо, як бути. Про портфель поки що нікому не кажи.
— Господи, кому я можу сказати? Що ти, Колю! Все це дивно. Може, це зробив Вітька Буров?
— Усе може бути, — погодився Микола Львович і, подумавши, додав: — Я гадаю, що й Люді не слід казати.
Ольга Дмитрівна розгублено пробурмотіла:
— Люді?.. Я нічого не розумію… Колю! Чого це треба приховувати від Люди?
— Я не хочу хвилювати її.
— Які дурниці! Ми всі хвилюємося. Вона хіба не член нашої сім'ї, їй чужі наші турботи?
— Я цього не кажу… Але вона проходить практику на фабриці…
— Вона проговориться?
— Звісно, ні. Але вона почуватиметься на фабриці непевно, чи що, побоюватиметься якихось ускладнень для мене, а жодних ускладнень не буде, все це, загалом кажучи, дрібниці…
Ольга Дмитрівна все ще дивилась на чоловіка, все було дуже непереконливо.
— Ти це пов'язуєш з Навроцьким?
— Оленько, люба, я ні з ким не пов'язую, в мене немає жодних підстав пов'язувати це ні з Навроцьким, ні з Андрієм, ні з Вітькою Буровим. Я маю подумати. І я не хочу зайвих розмов і тому прошу тебе нікому. нічого не говорити, в тому числі й Люді.
— Але їй може сказати Андрій.
— Скажи йому, що портфель знайшовся.
20
Усе продумано: Красавцев зробив так, щоб він узяв документа додому. Навроцький повів їх усіх у театр, хтось третій викрав документи. Хто він, цей третій? Хто цей невідомий, що проник у квартиру, коли Андрій спав? Чи Андрій сам віддав портфель синові комірника Панфілова? Він виключає таку можливість, але те, що змушений про не думати, вже страхітливо. Якщо це товариші Андрія, компанія — як називає Миша Поляков, — то в міліції їх примусять говорити, злочинця буде виявлено, але й його син виявиться причетний. Це неможливо. На свідоме зло, крадіжку хлопчик нездатний, але його могли обдурити, використати. Якщо Андрій не причетний, то злочинця не знайдуть, злочинцем буде він, Микола Зимін; він виніс документи з фабрики, у нього в домі вони пропали, він відповідає за брак на виробництві й хотів приховати його причини. В обох випадках він на підозрі, й подальша робота на фабриці немислима.
Звернутися до Красавцева? Той запросто приховає пропажу документів. Але в такому разі він у їхніх руках, отоді вони розпережуться, покажуть себе, розкрадуть фабрику.
Отже, або компрометація, або шантаж.
Вони не доможуться ні того, ні другого. Він не дурніший за них, працює на фабриці двадцять років, знає всі можливості хитрування.
У понеділок на фабриці Микола Львович сказав Красавцеву:
— Я переглянув документи, але там їх дуже мало. Будьте ласкаві, підберіть усі документи по браку, скажімо, за останні два місяці. Крім того, підберіть усі документи Навроцького. Так, здається, прізвище представника диткомісії?
— Так Навроцький, — підтвердив Красавцев, міркуючи, навіщо це вимагає Зимін.
— От і прекрасно. Зробіть це якомога швидше.
— Потрібен час. Документів багато.
— Розумію. Три-чотири дні вам вистачить? Ну, п'ять днів? Отже, одержую їх у суботу. Щоправда в суботу я їду на дачу, з собою їх, природно, не візьму. Але в неділю повернуся з дачі трохи раніше й перегляну.
— Кого ви перевіряєте, Миколо Львовичу.
Зимін усміхнувся:
— Себе перевіряю, Георгію Федоровичу, себе. Ви допускаєте таку можливість?
21
Оборудка з Навроцьким не викликала у Красавцева побоювань. Службові документи в порядку: товар для диткомісії. А що з товаром далі, його, Красавцева, не обходить, за це він не відповідає. Щодо комбінації з браком, то бракувальні акти оформлено, підписано майстром і технічним контролером — людьми, підпорядкованими Миколі Львовичу Зиміну. Акти липові, але вони є, перевірити їхню відповідність якості товару неможливо, товар відправлено.
Вимога Зиміна передати йому нові документи насторожила Красавцева. Задля чого, якщо Навроцький з ним порозумівся. Виходить, не порозумівся. Зиміна не купиш. «Себе перевіряю». Це сказано неспроста, він добре розуміє алегоричні звороти інженера. Даремно послухався Навроць-кого, даремно передав Зиміну документи, позволікав би тиждень-другий, Зимін би забув про них. І нові документи не дасть, у комерційному відділі три працівники, нема коли цим займатися.