— Я керую спецоперацією за дорученням генпрокурора, — пояснив Вістінґ. — Виникла невідкладна ситуація. З Вестфолда до Осло прямують в автомобілі чоловік і жінка. Вони щойно вторглися в камеру зберігання надзвичайно важливих речових доказів і викрали велику суму готівки у валюті. Мені потрібна допомога, щоб їх спинити й затримати.
— Хвилинку! Ви зараз розмовлятимете з головним інспектором.
Вістінґа з’єднали з головним інспектором. Він знову назвався і пояснив причину свого дзвінка.
— На об’єкті почеплено маячок, — пояснив він і глянув на карту. — Авто перебуває на Е18 між Ларвіком та Саннефьордом, прямує на північ, швидкість не перевищує. Буде на вашій території за півгодини.
— А ви де?
— На протилежному боці. Колботн.
— Мобільний?
— Звичайно!
— Тоді пропоную зустріти нашу групу на автозаправці «Шелл» у Гьовіку. Разом сплануєте перехоплення.
Вістінґ занотував собі прямий телефонний номер головного інспектора. Аудюн зняв з постів спостереження всі автомобілі.
— Ми тут згортаємося, — повідомив він по рації.
Доки Вістінґ з Тюле їхали від Колботна до Гьовіка, червона цятка проминула Драммен.
— Вони будуть на перетині за двадцять хвилин.
Керівник операції «перехоплення» давав інструкції своїй команді.
Вістінґ поговорив з Ліне. Мортенсен був з нею. Ліне розповіла не так про те, що сталося з нею в будинку, як про свої здогади, що гроші з насосної станції забрав Барнгард Клаусен і що саме він винуватець зникнення Симона Мейєра. Ліне була майже певна того, де лежить тіло Симона, але воліла поки що про це змовчати.
Вістінґ спостерігав за рухом на шосе. Неможливо уявити, про що думали оті двоє в авті, які плани собі укладали і як сподівалися втекти. Мусили ж розуміти, що невід навколо них стягується. Вістінґ побоювався, аби зловмисники не обрали іншу дорогу, щоб уникнути ймовірного перехоплення, але вони, вочевидь, дуже квапилися додому.
Керівник операції закінчив брифінг і підійшов до нього.
— Для нас це звична справа, — промовив він, більше, мабуть, задля заспокоєння.
— Який план?
— Два цивільні авта супроводжуватимуть їх позаду, далі попереду поставимо на смузі громадського транспорту автобус. Ще кілька цивільних автомобілів їхатимуть смугами обабіч «ауді», скинуть швидкість і повністю зупиняться на рівні автобуса. Ми під’їдемо ззаду.
То був простий і добрий план, але від помилок ніхто не застрахований.
Минуло десять хвилин, тоді цивільні автомобілі повідомили, що вони вже на позиції.
— За два авта позаду, швидкість стабільна, — повідомив один.
Червона цятка минула Шлєпенден, наближалася до Саннвіки.
Один із патрулів відрапортував, що автобус поставили, шосе звузилося до однієї смуги.
Фура-автовоз прогримотіла повз них, здійнявши клуби пилюки.
— Окей, напоготові! — скомандував командир загону перехоплення.
Полісмени розійшлися по своїх автах, які стояли в сховку позаду бензозаправки. Вістінґ сів за кермо в автомобілі спостереження, Тюле — поруч з лептопом на колінах.
— Ще хвилина, — промовив він. Вістінґ наготувався влитися у потік транспорту, щойно з’явиться синє «ауді».
Тюле першим його побачив.
— Онде!
Авто їхало крайньою правою смугою. Вістінґ встиг помітити нагромаджені на задньому сидінні коробки.
Він засигналив, щоб його пропустили, і став за сто метрів позаду «ауді». За коробками не видно було водія і пасажира.
Два цивільні поліційні авта збільшили швидкість, обігнали «ауді» і тепер їхали паралельно перед ним.
Потік машин сповільнив рух. Синє «ауді» перелаштувалося у ліву смугу й блимало фарами, щоб його пропустили.
Швидкість впала до 60 кілометрів на годину. Позаду пригальмували поліційні машини. Вони зайняли всі смуги руху, завадивши цивільному транспорту потрапити в зону перехоплення.
Далі попереду виднівся автобус, який наполовину перегородив шосе.
«Ауді», було, висунулося, але знову пірнуло назад, коли смугою громадського транспорту несподівано пролетіло таксі. «Ауді» шарпнулося на такий самий маневр, але полісмен попереду це помітив і заблокував шлях.
«Ауді» заблимало фарами, водій щосили натиснув на клаксон. Стрілка спідометра в автомобілі Вістінґа впала до 40 кілометрів на годину. Відстань до примусової зупинки біля автобуса стрімко скорочувалася. Водій і пасажирка «ауді» уже, мабуть, запідозрили лихе.
Далі все відбулося дуже швидко. Шосе виявилося заблокованим, коли два цивільні поліційні авта зупинилися поруч з автобусом. З обох автомобілів вискочили полісмени з автоматами, націленими на лобове скло «ауді». Почулися команди.